23 червня 1894 року народився Едуард VIII — британський монарх, який показав, що кохання головніше за владу. Він став єдиним монархом, що добровільно зрікся престолу, починаючи з англосаксонського періоду, — королем він був усього десять місяців, але зустріч із розлученою американкою, на ім’я Волліс Сімпсон, повністю поміняла не тільки його життя, а й історію всієї держави. У день народження Едуарда VIII розповідаємо докладніше про один з найзахопливіших романів усього XX століття.
Їхній роман почався в 1934 році, за два роки до смерті короля Георга V, батька майбутнього короля Едуарда. Американка Волліс Сімпсон разом зі своїм другим чоловіком Ернестом наприкінці 1920-х перебралися до Лондона, де подружжя поступово почало заводити зв’язки й правильні знайомства. Одне з таких зіграло вирішальне значення для цієї пари. 10 січня 1931 року їхня подруга Тельма Ферніс запросила Сімпсонів до свого заміського будинку, де вони й познайомилися з майбутнім королем. Ніхто не припускав, що за три роки між ними виникне пристрасний роман, який далі вплине на долю всієї Імперії.
На момент знайомства вони були вже в дорослому віці: їй — 35 років, а йому — 37. Королівська сім’я спершу не сприйняла ці взаємини серйозно. До цього Девід, як називали Едуарда VIII в домашньому оточенні, близько десяти років зустрічався з Фрідою Дадлі Ворд, старшою за нього на десять років, яка до того ж була дружиною одного з членів палати лордів. Принц Уельський навіть освідчився їй, але тоді двір і королівська сім’я зробили все, щоб вони не побралися. Едуард VIII був абсолютно пригніченим і саме чарівна американка змогла знову полонити його серце. Хоча джерела, близькі до пари, розповідають, що сама Волліс Сімпсон не сприймала ці стосунки серйозно і на всі розмови про майбутній шлюб відповідала поблажливою усмішкою. Водночас частина її біографів стверджують, що шлюб завжди був важливий для неї. Річ у тім, що її батьки не були розписані й вона була незаконнонародженою, що в США наприкінці XIX століття вважалося великим приниженням.
Принц Уельський не приховував своїх почуттів до заміжньої місис Сімпсон, вони навіть часто з’являлися разом на публіці в 1934—1935 роках, але уряд не схвалював цих взаємин і британській пресі було рекомендовано не висвітлювати їх і не привертати до пари увагу. Громом серед ясного неба стала новина про смерть Георга V — тепер престол мав посісти його старший 42-річний син Девід, у якого ще не було своїх спадкоємців і який мав стосунки з двічі розлученою жінкою. Для консервативного британського суспільства цей факт був неприйнятним.
Персона Волліс Сімпсон миттєво стала найобговорюванішою в країні — під вікнами небайдужі громадяни влаштовували мітинги, у дворі шепотілися про її роботу в китайському борделі, а листоноші тільки й встигали приносити пачки образливих листів на її адресу. За деякий час стало ясно: якщо Едуард VIII й далі займатиме пост короля Британської Імперії, то цьому весіллю ніколи не бути. У результаті м’який і поступливий Девід зробив вибір на користь кохання, навіть не дочекавшись власної коронації. У зверненні до народу він тоді сказав: "Я відмовляюся, тому, що не вважаю за можливе виконувати обов’язки короля без підтримки жінки, яку люблю понад життя". Це прозвучало жорстко й однозначно — всім стало ясно, що у Великої Британії тепер буде новий король. Саму ж Волліс журнал TIME назвав людиною року.
Багато років по тому в багатьох джерелах з’явилася інформація, що цю романтичну карту розіграв британський уряд задля того, щоб королем Імперії не став м’якотілий монарх, який симпатизує нацистському режиму в Німеччині. Річ у тім, що в оточенні принца Уельського і Волліс Сімпсон було чимало людей, які були пов’язані з Гітлером і його найближчими соратниками. Останній навіть думав поріднити дві найпотужніші країни за допомогою вигідного для нього шлюбу Едуарда VIII і принцеси Фредеріки Ганноверської, яку представили в Букінгемському палаці в тому ж 1934 році. Проте Едуард залишився вірним своїй чарівній Волліс.
Хоч яка з версій істинна — факт залишається один: Едуард VIII відмовився від трону, щоб залишитися з коханою жінкою, яка до того ж ще не була розлучена офіційно. Аби якось знизити загострення пристрастей, пара покинула Британію і влітку 1937 прибула до Франції з невеликою свитою. Вони отримали титули герцогів Віндзорських. Через кілька років британська імперія знову вплинула на їхнє життя — близькі стосунки подружжя з нацистським режимом Гітлера з побоюванням сприймалися в Лондоні й у 1940-му герцогу Віндзорському було запропоновано стати губернатором Багамських островів. Якомога далі від Європи, США і всіх шпигунських скандалів вони перебували якраз до 1945 року.
Потім герцоги Віндзорські повернулися до США, де жили досить спокійно й стримано. Близькі до пари люди навіть розповідали, що Волліс сама готувала їжу, Девід захоплювався квітництвом, але водночас від атрибутів аристократичного життя вони не відмовлялися. Герцогиня колекціонувала кутюрне вбрання Balenciaga і Chanel, а також постійно поповнювала свою ювелірну колекцію новими прикрасами Cartier і Van Cleef & Arpels.
Разом вони прожили все життя. Він помер у 1972 році, а вона пережила його на 14 років. Після смерті герцога Віндзорського пішли чутки про її численні романи, проте жоден з них не підтвердився, а в історію взаємини цієї пари ввійшли як одні з найромантичніших.