Уже понад 10 років Малала Юсуфзай бореться за права дівчаток у всьому світі на здобуття освіти, хоча сама ледь не загинула через банальне бажання вчитися. Нині їй 23 роки, вона закінчила Оксфорд, здобула Нобелівську премію миру й готова рухатися далі зі своєю важливою місією. Нова головна героїня британського Vogue розповіла виданню не тільки про свої дальші амбітні плани, а й про сім’ю та кохання. З нею зустрілася Сірін Кейл.
Навіть наймолодша лауреатка Нобелівської премії миру не застрахована від постійного самокопання і життєвих потрясінь. "Це питання я ставлю собі щоночі, коли годинами намагаюся заснути", — відповідає Малала Юсуфзай, коли я запитую її, якою вона бачить себе за десять років.
Малала, якій усього 23 роки, продовжує: "Де я житиму далі? Чи маю й далі жити у Великій Британії, чи мені треба переїхати до Пакистану або в іншу країну? З ким мені жити? Чи маю я жити одна, чи з батьками як нині? Вони дуже люблять мене, і, як і будь-які азійські батьки, хочуть, щоб їхні діти були з ними назавжди".
Ми сидимо в тихому куточку готелю в центрі Лондона. Волосся Малали розпущене й непокрите. Її хустка лежить на шиї. "Я ношу її здебільшого на вулиці або в громадських місцях", — розповідає вона. Неподалік перебуває її обережна служба безпеки. "Коли я вдома або з друзями, цього можна не робити". Вона пояснює, що хустка — це щось більше, ніж просто дотримання мусульманських традицій. "Для нас, пуштунів, це культурний символ, який показує, звідки я родом. Часто мусульманських дівчат, одягнутих у традиційний одяг, вважають пригнобленими, безголосими або такими, що живуть в умовах патріархату. Я хочу сказати всім, що в кожної з нас може бути власний голос у межах власної культури, і ви можете мати рівність у своїй культурі".
Кампанію за права дівчаток на навчання Малала Юсуфзай започаткувала майже тринадцять років тому — їй тоді було всього 11. Всі ці роки це було головним посланням Малали всьому світові. Під час правління талібів у місті Мінгора в пакистанській долині Сват усім дівчаткам було заборонено відвідувати школу. Її бажання вчитися призвело до нападу на її життя у віці 15 років. Тоді талібанські бойовики вистрілили в неї і ще двох однокласників, коли вони їхали додому зі школи на автобусі. Це було в жовтні 2012 року. Разом із сім’єю її доправили в лікарню королеви Єлизавети в Бірмінгемі. Після переїзду активістська діяльність Малали стала тільки потужнішою.
Її автобіографія "Я, Малала", опублікована всього за рік після замаху, стала міжнародним бестселером. У віці 15 років вона заснувала "Фонд Малали", разом з яким організовувала кампанії, спрямовані на звільнення школярок, що стали бранками нігерійської терористичної організації "Боко Харам". Вона зустрічалася з президентами та прем’єр-міністрами, виступала перед Молодіжною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй у день свого 16-річчя, а в 17 років — уже здобула Нобелівську премію миру, поки готувалася до складення мовних іспитів, перебуваючи у своєму новому рідному місті — Бірмінгемі. У 2017 році вона вступила до Оксфордського університету, щоб вивчати політику, філософію й економіку, і закінчила його з відзнакою. Все це свідчить про те, що є багатонадійні люди, а є ще Малала.
Попри всі ці заслуги, переді мною сидить 23-річна випускниця, у якої через пандемію, як і у всіх нас, перервано безліч подорожей, вона живе з батьками, часто грає у відеоігри, закрившись у власній кімнаті, і намагається працювати. Так чого ж прагне найвідоміша випускниця Оксфорду на цю мить?
Спершу невелика екзистенційна паніка. "Це було о другій годині ночі, — згадує Малала. — Я сиджу в ліжку, переглядаю свій особистий Instagram і думаю: „А що я взагалі роблю?"". Повернувшись додому з університету торік у березні, щоб отримати ступінь і перечекати пандемію, вона стала членом Covid class 2020: безробітна, безцільна, знуджена. У своїй дитячій спальні вона оцінювала власні можливості. Природно, її робота з Malala Fund триватиме, але водночас вона тепер на великому роздоріжжі в життя.
Чи варто їй шукати роботу? Можливо, подати заявку на отримання ступеня магістра? Подорожувати світом? Поки що ж вона спала, насолоджувалася домашнім карі з баранини, читала (Малала поставила перед собою завдання прочитати цього року 84 книги). "Я мала таємний обліковий запис у твіттері близько року, — розповідає вона, — до того, як я офіційно приєдналася до мережі, у мене було приблизно 4000 підписників". (Тепер у Юсуфзай близько 1,8 мільйона підписників і їхня кількість зростає.)
Натхнення прийшло несподівано від улюбленого телебачення. Вона завжди знала силу оповіді — коли їй було 11 років, Малала почала вести блог BBC під псевдонімом Гул Макай, розповідаючи, як це жити при правлінні Талібану. Подібно до Сассексів і Обам, які звернулися до радіомовлення, щоб спілкуватися з громадськістю з важливих для них питань, Малала почала думати про створення власних програм і залучення талантів з усього світу.
Вона зустрілася з представниками великих стримінгових платформ і багато які з них зацікавилися її пропозицією, але особливо вирізнялася одна. У березні Малала оголосила про багаторічне партнерство з Apple TV+, з яким також співпрацюють Опра Вінфрі й Стівен Спілберг, і про запуск нової виробничої компанії Extracurricular. "Я хочу, щоб ці шоу були розважальними і щоб я сама хотіла таке дивитися", — зазначає вона, спостерігаючи за початковими творчими процесами. "Якщо я не сміюся над ними й не отримую від них задоволення, я не показуватиму їх на екрані", — твердо заявляє Малала. Тому поряд з документальними фільмами про серйозні проблеми, як-от освіта дівчаток і права жінок, вона хоче знімати комедії. Малала — велика шанувальниця Теда Лассо, почасти тому, що в головної зірки гіта Apple TV+ є вуса, трохи схожі на вуса її батька. Вона може бути всесвітньою іконою, але вона також просто молода жінка, яка любить ямайські закуски навинос та історії про Ріка й Морті.
Подробиць цієї співпраці поки не розголошують, але можемо припустити, що перші витвори побачимо наступного року. Анімації, драми, дитячі шоу — все це в роботі, і вона також сподівається надати платформу талантам з усього світу. "Я походжу з іншого середовища, — каже Малала. — І мені дуже цікаво, а що, якби жінка з долини в Пакистані зробила Південний парк, яким би він був на вигляд?".
Повне інтерв’ю Малали Юсуфзай читайте в новому номері British Vogue.
Фото: NICK KNIGHT