Еліна Світоліна – найкраща тенісистка за всю історію незалежної України, в арсеналі якої є 15 перемог на турнірах WTA, перемога в Підсумковому турнірі в одиночному розряді і звання Третьої ракетки світу. В кінці минулого року Світоліна приїжджала в Україну, щоб представити свій новий проєкт – благодійний фонд на підтримку молодих перспективних тенісистів. Vogue.ua дізнався у неї всі деталі.
Коли я народилася, мої батьки вже захоплювалися тенісом. Брат, який на 9 років старший за мене, теж займався цим видом спорту, вони ходили на уроки втрьох. Він досить швидко став успішним, і поїздки на турніри перетворилися на частину життя нашої сім'ї, тому я так чи інакше в ранньому дитинстві бачила цю гру, цікавилася нею. Потім і мене віддали в групу з тенісу, де вже я почала всіх обігрувати.
У 13 років настав переломний момент: ми поміркували, що з Одеси мені потрібно переїжджати до Харкова, де були кращі умови для підготовки професійних тенісистів. Саме тоді я для себе вирішила, що назад шляху немає. Навчалася в школі екстерном, а теніс став моїм життям.
Крок за кроком я рухалася до мети. Спочатку це були юніорські перемоги, потім вже гра серед дорослих, де можна було розраховувати на співчуття і слабкість суперника. Головним матчем у кар'єрі я вважаю гру проти Серени Вільямс на Олімпіаді 2016 року – саме тоді я зрозуміла, що можу вигравати у топових гравців. З'явилося розуміння, що дуже важлива свіжість у голові: буде вона – буде і гра. Не можна не згадати і про Підсумковий турнір WTA, який я виграла 2018 року. Там зібралися всього вісім спортсменок – найкращих у світі. Я приїхала туди в ролі аутсайдера, але відіграла так, що сама не могла повірити. Ті дні також подарували мені впевненість, що все можливо.
Не є таємницею, що український спорт зараз перебуває в занедбаному стані, але тенісу ще пощастило. У великих містах є повноцінні тенісні центри, де діти до 12 років можуть спокійно тренуватися. Я давно хотіла допомагати талановитим дітям, у яких є потенціал і бажання розвиватися на світовому рівні. З власного досвіду знаю, яка важлива така підтримка – і фінансова, і моральна. Ідея фонду виникла два роки тому. 2019 року нам вдалося реалізувати перший масштабний проєкт – збори для маленьких тенісистів. Ми отримали близько 350 заявок, з яких відібрали 10 хлопчиків і 10 дівчаток. Всі профайли я переглядала самотужки, і вибрати 20 осіб було дуже складно. У всіх них була можливість займатися з тренерами та психологами, відточувати навички. З цієї двадцятки в результаті ми відібрали чотирьох дітей, які перебуватимуть під опікою фонду постійно. Сподіваюся, нам вдасться виростити тенісистів світового рівня.
Збір благодійних коштів для фонду ми здійснюємо кількома способами. Ключовий – проведення благодійного вечора з аукціоном. Серед лотів – речі зірок світового спорту, які вони мені передали особисто. Наприклад, Роджер Федерер віддав свою футболку, в якій грав на "Вімблдоні", а Рафаель Надаль – ракетку. Також на наші заходи можна купувати квитки.
Я намагатимусь максимально вписати у свій графік роботу над фондом, адже для дітей дуже важливе спілкування і можливість зіграти зі мною. Можливо, навіть пожертвую деякими невеликими турнірами.
2019-й був цікавим для мене роком, але нестабільним через травми. У лютому я пошкодила коліно, і воно постійно нагадувало про себе. У мене не було достатньо часу на відновлення, бо турнірний розклад дуже щільний і через пропуски втрачаються очки. Ця травма стала найсерйознішою у кар'єрі, бо з моїм стилем гри – силовим і фізично активним – зіграла дуже велику роль. Мене розчарували результати ґрунтового сезону і гра на Roland Garros. Це мій улюблений турнір, але дався він важко. Я рада, що вдалося закінчити рік у десятці і показати хорошу гру на US Open і "Вімблдоні".
Жіночий теніс – це просто гримуча суміш, де важливу роль відіграють емоції. Річ у тім, що на великих турнірах чоловіки грають п'ять сетів, і за матч у них дійсно є час заспокоїтися, виправити помилки і переламати ситуацію, а жінки грають лише три. Напружена обстановка в першому сеті може фатально вплинути на весь матч, бо банально немає коли прийти до тями.
Мені подобається те, що зараз відбувається в жіночому тенісі. У десятці немає однозначного лідера, а цікавий суперник може попастися вже на ранніх етапах турніру. З кожною спортсменкою з десятки у нас триває боротьба за очки і місце, відриви дуже маленькі. Такий стан справ приваблює більше вболівальників на корти і увага преси також збільшується. Важкі матчі у мене найчастіше з Ешлі Барті, Наомі Осакою і Сімоною Галеп.
Головне правило для мене – пити багато води, бо організм перебуває у стані стресу через зміну тиску і клімату. Також я намагаюся відразу перебудовуватися на місцевий час. Навіть якщо не спала вночі і прилетіла вранці, то стримуюся, щоб не лягти до ліжка. Спочатку це складно, але потім дуже допомагає.
Ще обов'язково роблю розтяжку – у стегнах після перельоту накопичується рідина, а розтяжка допомагає посилити кровообіг і розробити суглоби. Волію літати в спеціальних компресійних легінсах.
Я просто обожнюю масаж – від косметичних і гідромасажів до процедури гарячим камінням. Це допомагає мені розслабитися і знизити рівень стресу. Крім того, мій порятунок – різноманітні спа: сауна, хаммам, басейн. Виплеснути негативну енергію допомагає бокс, який мій тренер поєднує з активними фізичними вправами. А ось йогу я не дуже люблю, для мого темпераменту вона занадто повільна. Мені більше до душі пілатес – повторюся, що силу розтяжки не можна недооцінювати. У нових для себе містах часто ходжу гуляти пішки, 3-4 кілометри допомагають прийти в себе.
Добре, що у мене зараз є така розкіш, як можливість раніше прилітати на турніри. Це допомагає адаптуватися до нової країни, налагодити режим дня і виступити на максимумі. 2020 року в Китай і США намагатимуся прилітати за 3-4 дні.
Іноді я дотримуюся виключно рослинно-зернової дієти – без м'яса, молочних продуктів і риби. Я це роблю, коли відчуваю, що слід розвантажити організм. Часом можу додати сир – це моя улюблена їжа. Зараз я багато часу проводжу між Швейцарією і Францією, а там від сиру сховатися неможливо (сміється).
Іноді я практикую інтервальне голодування 16/8. Мені так легше харчуватися, чим не їсти, наприклад, один день на тиждень. Я зараз у принципі захоплена темою харчування, ЗСЖ і психологією, вивчаю їх онлайн, спілкуюся з нутріціологами.
Під час турнірів найчастіше додаю до раціону рибу, бо м'ясо не дуже люблю. Іноді дозволяю собі солодке, але тільки до 14:00.
Перед заходами люблю покопирсатися в інтернеті, зробити ресерч в Instagram і онлайн-магазинах. Мені подобається вибирати речі для важливих приводів, а тоді вже моя помічниця за необхідності зв'язується з брендами, робить замовлення. Серед улюблених марок: Christian Dior, Louis Vuitton, Givenchy і Off-White. З українськими дизайнерами поки знайома не так добре, як хотілося б. Давно приятелюю з Лілією Пустовіт і за можливості із задоволенням відвідую її покази. Нещодавно познайомилася з Артемом Климчуком – він робить дуже красиві і жіночні речі. На безліч марок підписана в Instagram, але їхні назви зараз складно пригадати.
Мій повсякденний стиль – це кежуал з елементами спорту. Уже понад три роки я співпрацюю з брендом Nike і щаслива, що ця марка зараз робить безліч колаборацій і їхній одяг можна носити щодня. Рік тому я також почала співпрацювати зі швейцарським годинниковим брендом Hublot. Ще один мій постійний партнер – тенісний бренд Wilson. Вибудовувати комунікацію з брендами мені допомагають менеджери зі спеціального pr-агентства, яке також представляє інтереси Вінні Гарлоу, Рити Ори і Ніколь Шерзінгер. У щільному турнірному графіку це дуже полегшує життя.
Насичений графік ігор не дає змоги їздити кудись спеціально, тому я намагаюся поєднувати роботу з подорожами, знайомитися з новими містами, коли є час після ігор. Зараз я живу між Монако і Женевою, що допомагає легко відвідувати нові місця в Європі. Я обожнюю Лондон і за останні три роки дуже часто бувала там, мій тренер звідти. Якийсь час можу провести в Парижі, але краще це робити влітку – взимку мені там не подобається.
З Гаелем (Гаель Монфіс – тенісист з Франції, – прим.ред.) ми зустрілися трохи більше року тому в Парижі. Знайомі були давно, бо часто виступали на одних і тих же турнірах, але особливо ніколи не спілкувалися – так, кілька коротких розмов. Одного разу я приїхала до Парижа і раптово отримала від нього запрошення піти в бар. Виявляється, він давно стежив за мною в Instagram і коли побачив, що я в Парижі, вирішив не гаяти часу. Після того вечора ми зустрілися наступного дня і вже гуляли по місту кілька годин, пройшли близько 10 кілометрів. Так все і закрутилося.
Добре, що ми обидва гравці топ-10 і беремо участь в одних і тих же турнірах. По різних місцях роз'їжджаємося не більше ніж на п'ять тижнів на рік, що часом навіть корисно для відносин.
Гаель вже був в Україні, де познайомився з моєю бабусею, яка закохала його в український борщ. З батьками він був знайомий раніше, так як іноді вони приїжджають до мене на турніри. Мені було важливо, щоб бабуся, одна з найважливіших людей в моєму житті, побачила його. З родиною Гаеля я теж знайома. До речі, з його родичами я практикую свою французьку, бо вдома ми в основному спілкуємося англійською мовою.
Цьогоріч у мене дві важливі мети: зміцнити здоров'я і розвивати благодійний фонд. Без першого не буде нічого, а від мене залежить дуже багато людей. Другий – віддушина і втілення мого величезного бажання зробити цей світ кращим.