Апартаменти Габрієль Шанель на вулиці Камбон, 31, — серце CHANEL. Французьке Міністерство культури зараховує їх до історичних пам’яток країни, а самі апартаменти розкривають особистість видатної кутюр’є з несподіваного боку. На запрошення Дому в них побувала Олена Пономаренко.
Садиба на вулиці Камбон, 31 — серце Дому CHANEL. Там розташовується кутюрне ательє; на "нульовому" поверсі міститься величезний бутик. На поверсі № 3 (за французькими мірками — це другий) — квартира самої Мадемуазель, де вона творила, мріяла, приймала гостей, обідала, вечеряла і загалом жила, але ніколи не залишалася на ніч: такі були правила володіння приміщенням. Спати Мадемуазель завжди вирушала до готелю Ritz на Вандомській площі, що за три хвилини пішки від садиби.
Тут все ще відчувається присутність самої Габрієль. Багато в чому — завдяки підходу Дому до спадщини. Тут вивчають архівні фото й полюють на аукціонах на меблі, які слугували Мадемуазель. Так сталося, наприклад, з кріслом, яке зустрічає відвідувачів на вході до апартаментів: воно не було частиною початкового декору й з’явилося в Домі в 1988 році (за легендою, його розшукав і викупив на аукціоні сам Карл). Саме в цьому кріслі, оббитому білим атласом, Мадемуазель позувала фотографу Горсту П. Горсту в 1937 році для знаменитого знімання у Vogue.
Перше, що вражає, ледь розчиняються двері, — це пишний бароковий декор. Тут немає ані сліду мінімалізму, яким так славилася сама Мадемуазель, і за допомогою якого вона зробила революцію в жіночій моді сто років тому. Тут панує розкіш, тут безліч деталей, символів, оберегів (Коко була дуже забобонна). "Інтер’єр — природна проєкція душі", — писав Поль Моран у книзі "Алюр Коко Шанель". Судячи з усього, в душі Мадемуазель панувало свято.
Ще одна річ, яка допомагає миттєво перенестися в минуле й відчути живу присутність господині апартаментів, — аромат CHANEL No.5: ним просякнуте повітря й текстиль. Але крім цього, в повітрі явно відчувається аромат живих квітів: величезні оберемки білих троянд розставлені у квартирі. Алюзія на улюблену квітку Габрієль — білу камелію.
Впадає в очі й велика кількість книг. Бібліотека справді розкішна, складена з пристрастю та смаком справжнього бібліофіла. Збірки творів, філософські трактати, тиснені шкіряні палітурки: всі ці книги Габрієль, яка не здобула освіти, купувала сама. І читала із захватом.
З притаманною їй свободою і зухвалістю Мадемуазель вибирала меблі й предмети, які створювали незвичайні колізії між епохами, стилями й цивілізаціями: об’єкти зі Стародавньої Греції та Єгипту сусідять з виробами з Китаю (де вона, втім, ніколи не була) і Венеції.
Китайські ширми, які в апартаментах всюди, були великою любов’ю Мадемуазель. Їх відкрив своїй коханій Артур Бой Кейпел, і відтоді Габрієль колекціонувала їх, поки не зібрала близько 20 розкішних екземплярів. Їх було легко складати й перевозити, тож вона могла відтворити дух свого дому й розкоші, що панувала в ньому, майже де завгодно. З характерною для неї бунтівничою вдачею вона препарувала ширми — і перетворювала на декоративні панно, ретушувала за допомогою пензлів і позолоти, а, коли їй того хотілося, — просто прикріплювала до них малюнки своїх друзів Жана Кокто й Крістіана Берара.
Мадемуазель з якоїсь причини не любила двері: можливо, вони здавалися їй занадто прозаїчними й утилітарними. Вона знайшла своє рішення: маскувала двері все тими самими улюбленими ширмами, без найменшого пієтету перед лакованим деревом, інкрустаціями та орнаментами. Вона кроїла їх, як кроїла тканини для костюмів і суконь.
Підлоги в апартаментах укриті бежевими килимами, у ворсі яких приємно потопають ступні. Безкомпромісна розкіш, особливо для холодної пори року, коли в Парижі дощ і сльота. Портьєри підсилюють враження: важкі, з рівними складками, вони увиразнюють висоту стель і вибудовують геометрію багатого на деталі простору. Їх тут часто завішували, щоб залишити метушню міського життя за вікном, і створити ілюзію камерного простору, казкової кролячої нори.
Вітальня — серце квартири, кімната, в якій Габрієль Шанель провела багато довгих годин. Тут вона могла читати, зустрічати друзів, позувати великим фотографам, від Сесіла Бітона й Луїзи Даль Вулф до Дугласа Кіркланда. Тут вона загадувала подавати чай, тут читала газети. Любила, щоб у вазах стояли свіжі квіти. Сюди приходили її друзі: Сальвадор Далі, Пабло Пікассо, Стравінський і Дягілєв, Колетт, а також її клієнтки й подруги: Марлен Дітріх, Анук Еме, Жанна Моро, Ромі Шнайдер та Елізабет Тейлор.
У вітальні збереглося безліч артефактів: її талісмани, ширми, кришталеві кулі, люстри з гірського кришталю. На столі — дрібнички, від попільничок (їх у будинку — незліченна кількість: Коко була завзятим курцем) до жаб’ячих фігурок, що обіцяли багатство, і левів (символ сили й знака зодіаку, під яким народилася Мадемуазель).
Символи — і в люстрі. Серед підвісок, вирізаних з гірського кришталю, аметиста й димчастого кварцу, спостережливе око помітить букву G (Габрієль), подвійну C, B (на честь Boy Capel) і W (на честь Герцога Вестмінстерського), цифру 5 (її щасливе число), а також квіти камелії. Авторство люстри невідоме, але можна не сумніватися: Габрієль Шанель доклала до нього руку.
Габрієль Шанель, що народилася 19 серпня, вважала пшеницю одним зі своїх талісманів, цей мотив можна знайти в її модних витворах і прикрасах. Так чи інакше колосся є скрізь у квартирі: у ніжках кованого столика, що його виготував на замовлення Роберт Гусс, у букетах (у передпокої, на каміні у вітальні) тощо.
В апартаментах є ще дві кімнати: так звана Study Room, і їдальня, де за розкішним столом вона збирала камерні компанії друзів. Але не вони вражають найсильніше, а ті самі легендарні сходи, встелені бежевими килимами. Хитро сконструйовані дзеркала давали змогу Мадемуазель під час показів сидіти нагорі й, залишаючись непоміченою, контролювати кожну складку на сукні, кожен вираз глядацького захвату, кожен помах спритного пера критика.
Якби мене запитали, який парк атракціонів справив на мене найсильніше враження, я б не вагаючись відповіла: апартаменти на вулиці Камбон, 31, де жила й творила видатна жінка-кутюр’є. Мадемуазель Шанель.