20 лютого 1927 року народився один із найвідоміших дизайнерів ХХ століття Юбер де Живанши. Цього дня vogue.ua зібрав 15 цікавих фактів, які допоможуть ще краще зрозуміти цього інтелігентного й дуже скромного генія.
– Своїм учителем і наставником Живанши називав іспанського майстра Крістобаля Баленсіагу: "Я захоплювався ним з дитинства. Елегантність, краса його одягу і його форми різко виділялися, і це приваблювало мене. Його творчий геній поєднував смак до авангарду і техніку, яка досі залишається неперевершеною. Він був справжнім творцем".
До того, як відкрити свій модний Дім, молодий Живанши встиг попрацювати у Жака Фата, Робера Піге, ЛюсьєнаЛелонга і навіть Ельзи Скіапареллі. До речі, в останньої він затримався на чотири роки і, за його ж словами, познайомився "з усім Парижем". Після того, як Скіапареллі закрила свій салон, багато клієнтів, зокрема герцогиня Віндзорська та Марлен Дітріх, прийшли саме до Живанши.
– Юбера де Живанши називають ланкою між післявоєнною високою модою і довоєнними традиціями створення одягу, адже він думав не тільки про естетичний бік, а й про зручність одягу. "Якщо жінка вільно рухається, її жести будуть природними, й вона буде щаслива, – розповідав Юбер де Живанши. – Багато моїх клієнток говорили, що чоловіка своєї мрії вони зустріли в маленькій чорній сукні Givenchy".
– Жаклін Був'є, майбутня перша леді США, а тоді ще студентка паризької Сорбонни, стала однією з перших відвідувачок салону Givenchy, відкритого 1952 року. Все життя вона залишалася вірною прихильницею його творчості.
– "Двійки" – модна знахідка Юбера де Живанши, яка складалася з маленького жакета і вузьких штанів або спідниці. Особливо їх полюбили молоді француженки. Також серед їхніх лідерів була блуза "Беттіна". Зшита з бавовняної тканини, завдяки чому мала доступну ціну, вона привертала увагу кроєм – довгими рукавами, прикрашеними подвійними воланами і розшитими чорними нитками.
– Попри весь класицизм його вбрання, Живанши приваблювали несподівані матеріали і новітні види тканин. Саме з його подачі свого часу стали широко використовувати синтетику – люрекс і орлон. Виробник тканин Булон навіть створив для дизайнера новий матеріал – сігален, або каскади воланів на міцній основі.
– Рукави – предмет особливого інтересу Живанши. Особливо він любив довжину рукава 3/4, яка, на його думку, допомагає врівноважити пропорцію сукні.
– Британський Vogue про шапки-таблетки, що щільно прилягають до голови й відкривають обличчя, писав, що вони змусили жінок ще ретельніше стежити за собою, і нагадував, що волосся має бути сховане, і жодне пасмо не може бути випущене.
– Живанши став одним із перших французьких кутюр'є, який довів на власному прикладі, що майбутнє — за готовим одягом класу "люкс", а не маленькими ательє індивідуального пошиття.
– Дизайнер особисто займався і бутиками Givenchy. Він був упевнений, що покупцеві потрібно допомогти сформувати цілісний образ, і його нерідко можна було зустріти в крамниці бренду на Медісон-авеню, коли він радив клієнткам той чи інший капелюшок. До речі, в США Живанши особливо любили, і близько 70% клієнтів бренду було саме звідси.
– 1958 року Юбер де Живанши представив публіці перший аромат. Він називався L'Interdit і, за легендою, був присвячений Одрі Гепберн, з якою він познайомився під час підготовки костюмів до одного з фільмів за участю акторки. Майже за 30 років і сам Живанши спробував себе в якості моделі парфумів – 1985 року він знявся в рекламній кампанії аромату Ysatis, Givenchy.
– Крім основної роботи, Живанши пробував себе і в суміжних галузях: 1977-го оформив п'ять поверхів для брюссельського готелю "Гілтон" і брав участь в розробці нової версії автомобіля LincolnContinentalMark V, займався випуском меблевих тканин і шпалер. Також серед його клієнтів був японський автогігант Nissan.
– 1986 року Живанши присвятив колекцію легендарній редакторці Діані Вріланд, використавши індійські мотиви, та вшанував її виставку "Костюми королівської Індії", яку вона організувала як спеціальна консультантка Інституту костюму в Метрополітен-музеї.
– Через два роки Живанши продав бренд холдингу LVMH, що дало новий поштовх його розвитку – з'явилися нові аромати, збільшилася кількість ринків збуту.
– Сам дизайнер вирішив покинути бренд 1995 року. Після показу останньої колекції, він сказав, що створив максимально елегантну колекцію, щоб його клієнтам ще довгий час було що носити.