Міша Бондарєв, програмний директор наймоднішої української онлайн радіостанції "20ft Radio", підготував огляд найкращих альбомів, які варто почути до кінця року. Про багато з них ви напевно не чули.
Marie Davidson, що починала з дарк-блюзу в дуеті Essaie Pas, у своєму останньому альбомі Working Class Woman прийшла до "екзистенціальної" поп-музики. Він про сучасну жінку і присвячений тим, хто вміє ризикувати і постійно працює. Відповідно, він агресивний і дуже енергійний.
"Російські Дівчата" родом з Ісландії, а їх музика важка для опису, хоча абсолютно проста для прослуховування. Ну, якщо спробувати, то ось, що спадає на думку: це як можливість назавжди зависнути у фінальній кіносцені улюбленого фільму, де ти в машині з друзями їдеш у вечірні титри.
"Важко бути вільним, але важче не бути" – з цих слів починається новий альбом Celine Gillain. Найпотужніша поп-музика вже отримала гідну оцінку слухачів – трек Fight of Flight регулярно звучить в ефірі британського NTS Radio.
Після свого переїзду в Лондон 2015 року, Ліа Майс серйозно втягнулася в нічне життя міста з упором на техно/електро вечірки. Це потягнуло за собою зміну її музичного інструментарію, після чого Ліа зробила творчий крен в сторону електроніки, натхненної машинними техноритмами, але з колишньою пісенною подачею. Така зміна у звучанні, нарівні з захопленням літературою про подорож в часі, вилилася в альбом "Семплер – як машина часу".
Нова робота бароко-поп чарівника Жакко Гарднера! Музика, записана за допомогою особливого шумового синтезатора, класичного синтезатора з 80-х і живих ударних і перкусій. Всякий раз, коли пише Жакко музику сам чи разом з музичним героєм цього року Нілом Маусковічем в межах проекту Bruxas, ми стикаємося з порталом в абсолютно особливий, фантастичний світ, зітканий із найхимерніших хитросплетінь. Його музика розбурхує уяву і зцілює.
"Заради усмішок і уваги своїх фанатів" берлінський лейбл Drossel видав безкоштовний цифровий реліз з чотирьох красивих треків. Мені особливо запала в душу перша композиція від Gunilla, де постійно повторюваний синтезаторний дроун огортається прекрасною піснею.
Нарівні з музикою, яку вигадують і видають в наші дні (тобто "новою"), такою же цінною і вартою особливої уваги є музика, записана багато років тому, але перевидана і донесена широкому колу слухачів тільки зараз. Виданням подібних репринтів займаються багато сучасних лейблів, один з яких – незалежний італійський лейбл Four Flies Records. Він спеціалізується на перевиданні дивних і недооцінених італійських записів 60-х і 70-х років, які писали спеціально для кіно, радіо і телебачення. Одним з останніх листопадових релізів Four Flies стала платівка з музикою композитора Жуліано Соргіні, яку він складав в проміжку 1974-1976 років в римському районі Прати. Його студія була розміщена в двох кроках від телевізійних офісів, які і купували його записи для використання в своїх документальних фільмах про корсарів саван. На всіх інструментах в альбомі, а це барабани, перкусії та безліч аналогових синтезаторів, Жуліано грав і записував самостійно, створюючи химерний саундтрек натхненний магічною музикою африканського континенту.
Друга збірка втрачених і невиданих, але все ще актуальних касетних раритетів, які були записані в голландських кімнатних студіях з 1981 до 1987 року. Всі записи гідні пильної уваги, як з естетичного погляду, так і для розширення культурних горизонтів. Але я б порекомендував почати знайомство з альбомом з треку Il Canale Occidentale від Cornell Neis, який видавці виклали в мережу першим і зробили це не дарма. Навіть сьогодні цей трек звучить хітово. Напевно, це тому, що в ньому виражена неймовірна суміш емоцій – це одночасно і радість, і меланхолія ... Щось схоже вже траплялося на пластинках видавництва Knekelhuis. Наприклад, в зворушливому диско Geen Genade від De Ambassade.