Старовинні фото – це машина часу, яка переносить у заданий момент. Який вигляд мало традиційне сільське весілля 70 років тому в центральній Україні? – відповідь знайшов фотограф, мандрівник Арсеній Герасименко, який на пошану авторської архівної фотографії створив проєкт The Past.continues.
Арсеній Герасименко колекціонує старі фотоплівки, які потім проявляє, друкує й намагається знайти героїв, зображених на них. Його приватна колекція налічує кілька тисяч негативів. Здебільшого це роботи українських фотографів від початку XX сторіччя й до наших часів. Іноді колекціонерові вдається відтворити фото в тих самих декораціях з тим самим учасником. Автора цієї серії весільних фотографій, Петра Миколайовича Гармаша, Арсеній зафільмував торік (просто погортайте галерею вище).
Знімки, що ми публікуємо сьогодні, зроблено понад 70 років тому в селі Броварки Черкаської обл. "Село розміщується за 30 км на північний захід від районного центру — міста Золотоноша. Простягнулося воно всього на один кілометр. Сусідять Броварки з Богданами, Калениками, Малинівщиною. Нині в Броварках 166 дворів. Населення — 383 особи" – ось що кажуть скупі рядки Вікіпедії. Село молоде: його засновано трохи більш як сто років тому. У 1911 році на хуторі Броварки жила 51 особа, 24 чоловічої та 27 жіночої статі. За 15 років його населення збільшилося майже всемеро: тут проживало вже 330 людей. Та вже зовсім скоро на Броварки чекала страшна доля: Голодомор, 1932—1933 років, що забрав життя третини людей. Тут траплялися випадки людожерства. Потім – війна; вивезення на примусові роботи... Ті, хто вцілів, хотіли жити мирним і щасливим життям.
Отже, наречений у піджаку й картузі, з цигаркою без фільтра; наречена в традиційному українському строї (подивіться лише на вишиті червоними і чорними нитками, як у пісні, рукави її сорочки). Гості в сукнях з наївним строкатим принтом – це ті, що молодші. "Я помітив, що в багатьох жінок і дівчат сукні пошиті з одного сукна з одним принтом, тобто вибір матеріалів був невеликий, закупив хтось рулон – і потім уже шили всьому селу спідниці", – зауважує Арсеній. Старші жінки – в білосніжних хустках. Дружки перев’язані білими рушниками, баян, стіл під плодовими деревами й побілена хата із солом’яною стріхою як декорація. А ще – великі, сповнені цікавості очі дітей. То було справді велике свято. Можливо, онуки цієї пари вже дорослі. Чомусь хочеться, щоб доля була доброю хоча б до них: адже предкам випали надто складні випробування.
Автор проєкту розшукує родичів зображених на світлинах людей. Якщо ви впізнали на фото ваших прадідусів або прабабусь, напишіть Арсенієві. Якщо вдасться знайти близьких цих людей, історія архіву дістане чудове продовження.