Vogue поговорив з експертами в царині психіатрії про останні дослідження псилоцибіна – активної хімічної сполуки, яка входить до складу галюциногенних грибів і здійснює благотворний ефект у лікуванні захворювань психічного здоров'я.
Чи може галюциногенний наркотик, популярний у 1960-х, стати регулярним явищем у традиційній медицині? Що ж, така перспектива можлива в найближчому майбутньому. Після декад антидепресантів, які так і не принесли омріяного щастя, нейробіологи і психіатри шукають ідеальну дозу псилоцибіна для лікування депресії, тривоги, залежності і багато чого іншого.
Псилоцибін – останній наркотик у списку "для гарного настрою", який чекає нового статусу на світовій медичній арені в галузі психічного здоров'я. В Управлінні з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів США (FDA) ліцензували ескетамін (отриманий з кетаміну) у березні 2019 року для контрольованого використання в лікуванні депресії, а в грудні 2019 року це зробила Європейська комісія, але критики вже попереджають про можливе зловживання цим препаратом. Дослідження псилоцибіна, однак, показують, що його терапевтичні переваги є швидкодійними, не викликають звикання і не мають побічних ефектів.
Згідно з оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров'я (World Health Organization), більше 265 мільйонів осіб у світі страждають від депресії і близько третини не реагують на антидепресанти; а близько одного мільярда людей страждають психічними захворюваннями або токсикоманією. "Останні кілька десятиліть не вистачає великих досягнень у галузі охорони психічного здоров'я", – каже лікар Роберт Кархарт-Гарріс, голова Центру психоделічних досліджень, який відкрився в квітні 2019 року в Королівському коледжі в Лондоні і став першим у своєму роді.
"Незважаючи на рекордне збільшення призначуваних психіатричних препаратів, це не впливає на рівень психічних захворювань – насправді він зростає, а не знижується – тому очевидно, що щось йде неправильно, – продовжує Кархарт-Гарріс. – Я дуже сподіваюся, що розвиток психоделічної терапії революційно вплине на охорону психічного здоров'я, поверне компонент "турботи" і, в результаті, трансформує суспільство і систему".
Ще 1962 року лікар Тімоті Лірі розпочав у Гарварді проєкт з дослідження псилоцибіна (Harvard Psilocybin Project), але задовго до цього завели справу проти ЛСД, і 1971 року Організація Об'єднаних Націй (ООН) внесла гриби псилоцибіна до списку наркотиків I категорії, – як і героїн. 2018 року FDA повідомило про зміни поглядів і розвиток досліджень та надало псилоцибіну статусу "проривної терапії" через здатність лікувати важкі психічні стани, що дає можливість прискорити аналіз і розробку препарату.
"Сьогодні вивчають вплив класичних психоделіків, як псилоцибін і ЛСД, на проблеми з настроєм, до яких належать депресія, екзистенціальний дистрес, пов'язаний з серйозними захворюваннями і вживанням психоактивних речовин", – пояснює лікар Альберт Гарсіа-Роме, інструктор у Центрі психоделіки та дослідження свідомості, який відкрився у вересні 2019 року в Медичному університеті Джона Гопкінса в Балтіморі.
"У кожній з цих галузей ми отримали швидкі і перспективні результати завдяки невеликим дослідженням, які зараз тривають у більших розмірах в Університеті Джона Гопкінса і у світі", – продовжує Гарсіа-Роме. Дослідження в Університеті Сан-Франциско в Каліфорнії направлене на тестування псилоцибіна на предмет дистресу у пацієнтів зі СНІДом, а в Університеті Джона Гопкінса, на додаток до псилоцибіна, досліджують терапію, в яку включений МДМА (психоактивна речовина відома, як екстазі), для лікування посттравматичного стресового розладу і анорексії.
"Ця терапія – нова парадигма в галузі психіатричного лікування", – каже лікар Метью Джонсон, заступник директора Американського дослідницького центру. "Ліки є джерелом досвіду і терапевтичного процесу, з якого людина отримує певні знання. Багато в чому таке лікування схоже на глибоку психотерапію, викликану прийомом ліків", – пояснює Джонсон.
"Високі дози псилоцибіну мають виражену психоактивну дію, що змінює настрій більшості людей протягом однієї години після прийому препарату, концентрація якого зазвичай знижується через шість-вісім годин після прийому, – пояснює Гарсіа-Роме. – Ці ефекти в значній мірі можна пояснити активністю рецепторів серотоніну 2А і, ймовірно, іншими механізмами, які ми тільки починаємо торсати".
Протягом одноденного клінічного сеансу, під наглядом двох терапевтів, пацієнтам дають по 20-30 мг чистого псилоцибіну. "В середньому, це відповідає приблизно чотирьом-п'яти грамам сушених грибів psilocybe cubensis, найбільш поширеного виду на чорному ринку. Пацієнти вдягають пов'язки на очі, щоб зосередити увагу на собі, і навушники, в яких грає в основному класична музика. Їм кажуть: "Довіряй, відпускай, будь відкритим і не чини опір переживанням", – ділиться Джонсон. Під час сеансу немає терапії, але пацієнти можуть обговорити цей досвід після і на сеансі психотерапії наступного дня.
"Це не "візьми дві і подзвони вранці", – попереджає Джонсон з нагадуванням, що псилоцибін ніколи не буде доступним без рецепта. "Лікування буде схожим на наші поточні дослідження, які багато в чому нагадують амбулаторну хірургію, але вимагають ще більш якісної підготовки і подальшого догляду", – розповідає Джонсон. Терапія, яку, на його сподівання, через кілька років схвалить FDA для лікування депресії, завжди проходитиме одночасно з психотерапією. В результаті вийде дванадцять годинних сеансів розмовної терапії з двома дозами псилоцибіна.
1. Ефект "анти-зомбі"
Замість сумнозвісного побічного "зомбі"-ефекту (який трапляється при зворотному захопленні серотоніном) під час сеансів терапії, що включають псилоцибін, емоції навпаки розширюються, не відрізняючись оціпенінням. "Люди зазвичай кажуть, що найсильніше відчувають зв'язок з життям, а не відчуженість від нього", – зазначає фахівець.
Кархарт-Гарріс погоджується: "У більшості звичайних ліків безліч побічних ефектів, і якщо вони працюють, то роблять це шляхом придушення емоційного діапазону людини. У психоделічної терапії безліч переваг: її ефект може бути помітний вже після одного або двох сеансів (на відміну від психотерапії або звичних препаратів, результат яких може проявитися лише через тижні і місяці) при мінімальній токсичності, і люди можуть продовжувати почуватися добре протягом тривалого часу після того, як препарат вже покинув організм. Іноді можливе повне перетворення їхнього почуття добробуту і задоволеності життям".
2. Розвиток самопочування
"Поточне дослідження ефективності та безпеки психоделічної медицини справді має перспективний вигляд", – наголошує лікар Міхаліс Кірацус, психіатр-консультант у фонді South London and Maudsley NHS Foundation Trust, що спеціалізується на психічному здоров'ї.
Кірацус стверджує, що "суб'єкти, які приймають псилоцибін, повідомляють про великі зміни в тому, як вони себе почувають, відомі як саморозтворення". Цей ефект можна потенційно використовувати для усунення специфічного набору симптомів, як-от надмірне самофокусування при депресії.
3. Просвітлення
Помітний також ефект просвітлення. "Це глибоко вкорінений духовний досвід, який пов'язує людей з собою, з оточенням, із всесвітом, – каже лікар Алан К. Девіс, доцент у Дослідницькому центрі США, який також веде сеанси психоделічної терапії. – Цей ефект також може включати такі речі, як психологічні інсайти – це коли хтось отримує нову інформацію або усвідомлює щось пов'язане з ним, навколишнім світом або минулим досвідом".
"Нагадаємо, що ці ліки не для щоденного прийому, – підкреслює Девіс. – Це ліки, які люди приймають двічі під час терапії. І факт того, що ми спостерігаємо довгострокові результати, в порівнянні з ліками, які потрібно приймати довічно, досить показовий".
Текст: Ellen Burney
За матеріалами vogue.com.au