9 років тому, 2 лютого 2015-го, загинув один з найвизначніших українських сучасних артистів — Андрій Кузьменко, також відомий як Кузьма Скрябін. Він знаменитий не лише своєю музикою, яку створював разом із гуртом "Скрябін", а й низкою письменницьких творів та роботою на телебаченні. Проте всенародну любов він здобув завдяки своїй відвертості. Скрябін не боявся висловлювати думки та демонструвати погляди, не зраджував свої ідеї та переконання. Vogue.ua згадує одні з найкращих настанов з його особистого "кодексу честі".
"Мені кайфово. Я навчився жити з тим, що маю".
"Найголовніше — не срати тим, хто навколо тебе".
"Маю багато кумирів. Схиляю голову перед Клуні. Він такий стриманий. Джеймс Стонтон — чувак, на якого хочеться бути схожим будь-якому нормальному пацану. Він дуже кльово виглядає і б’ється. У музичному плані — таких купа, і більшість із них удвічі молодші за мене".
"Я у свої 46 років розумію, що нейтральним бути не можна. Після місяців війни виходить, що є два паралельні світи: в одному йде війна, а в іншому — вона не йде. Причому на території однієї країни. В одному — гинуть люди, а в другому — абсолютно не поміняли спосіб свого життя: ходять по салонах краси, по дорогих ресторанах, ведуть світські бесіди, витрачають гроші й абсолютно не переймаються ні матеріально, ні духовно за те, що відбувається в нашій країні".
"Війна не може бути на якійсь певній частині території, якщо вона заходить, то це біда для всіх. І тому нейтральним бути не можна".
"Якщо немає націоналізму — немає нації. Я так до цього ставлюся. Націоналізм має бути не агресивний, він повинен бути дипломатичний, інтелігентний, і тоді я його підтримую".
"Якщо всі мовчать, то всім все подобається. Руїна в нас всередині".
"Усі ці вишиванки на машинах, жовто-блакитні паркани, пофарбовані по іржі… Ці люди дотримуються якоїсь своєрідної естетики. Бо якщо ти робиш надовго — то малюй під лінійку, очисть від іржі… Я б не хотів, щоб в моїй країні були такі паркани або зупинки, на яких „Слава Україні" косо-криво написано. Ось така й країна, в принципі, як ті написи".
"Ми любимо один одного й уміємо прощати, тому нам цікаво бути разом. Ми можемо послати один одного, але тут же обійняти й поцілувати. Але це треба виростити, як квітку. Цього не розкажеш — це треба прожити".
"Помітив, що для того, щоб зробити людину щасливою, не потрібні якісь величезні простори. Досить напружити фантазію й облаштувати той мінімум, який вже є, щоб почуватися краще".
"Колись Чехов сказав дуже життєву річ: кожна дія, яку ми робимо зараз, вже в цей момент впливає на наше майбутнє. Можна опустити руки, сказати: немає грошей, немає бажання… А можна засукати рукави й уже зараз починати плекати своє майбутнє!"
"Краще бути оптимістом, який нічого не знає, ніж загинатися й ростити собі горб від того, що навколо самі проблеми".
"Що більше хочеш від життя — то менше воно хоче тобі дати".