Валентин Фречка – автор показової технології екологічного ресайклінгу, яка успішно реалізовується.
Якщо в двох словах, то Валентина Фречку, школяра із Закарпаття, придумати проєкт переробки опалого листя на папір спонукала мрія про Кенію. 2017 року там відбувалася Міжнародна олімпіада з екології, Валентин придумав проєкт для участі в ній, коли гуляв лісом у рідному селі Сокирниця Хустського району.
Навесні 2016-го почав експериментувати в домашніх умовах. Щоб отримати волокно, дубове листя з довколишнього лісу варив, дробив у блендері, вручну розкочував масу на тонкі листи, сушив і отримував перші зразки паперу. У серпні проєкт створення паперу з опалого листя подав на конкурс від Малої академії наук, пройшов всі етапи олімпіади всередині України і таки поїхав до Кенії, де отримав Гран-прі. З тих пір зі своїм проєктом він побував на конференціях і конкурсах у Сербії, Словаччині, Польщі, Німеччині, Франції, США, Кореї та Китаї. Поради профі різних спеціальностей, від хіміків до маркетологів, записував, досвід – вивчав. А рік тому Валентину запропонували роботу на Житомирському картонному комбінаті. Тепер він обіймає посаду фахівця з впровадження інноваційних технологій і втілює свою розробку в промислових масштабах.
Цього літа винахідник разом з однодумцем і співпартнером проєкту, Ярославом Чепкою, отримував привітання з успішним стартом експерименту і офіційним запуском проєкту RE-leaf paper. З ним Валентин і Ярослав беруть участь у міжнародному конкурсі стартапів University Startup World Cup, результати якого оголосять у листопаді 2019 року (переможець отримає $ 15000). RE-leaf paper вже запустив у переробку 300 кг листя для отримання волокна, в серпні стартує процес виробництва. У доступному для огляду майбутньому хлопці планують отримати сертифікат CEPI, Європейської асоціації виробників паперу і целюлози, і далі масштабувати технологію.
З екопаперу Валентин хоче виробляти упаковку для харчової промисловості, яка дасть змогу "одним пострілом вбити кількох зайців". Цей папір піддається переробці, як і будь-яка інша макулатура, і дозволяє зменшити кількість пластику. "Друкувати книжки або робити щось для моди теж можна", – каже Валентин. Зараз Фречка перейшов на другий курс Київського національного університету. Майбутній біотехнолог за іронією долі найнижчий бал отримав з біохімії – профільного предмету, в межах якого вже зробив відкриття. "Я не люблю вчитися просто заради процесу. Я люблю інтерпретувати знання – так, щоб створювати нове", – каже Валентин, і це не пусті слова. За три роки він встиг не тільки об'їхати частину світу зі своїм проєктом, але і попрацювати з великими компаніями. Наприклад, на українському виробництві P&G займався синтезуванням целюлози з бактерій і досяг підвищення продуктивності на 12%.
Взагалі його історія має ідеальний вигляд – як для журналу, так і для CV майбутнього політика. Валентин Фречка – представник покоління Z, яке за оцінками соціологів максимально сконцентроване на питаннях сталого розвитку. З дитинства мріяв керувати великим виробництвом, "бажано з біологічним ухилом", захоплювався розведенням рідкісних домашніх рослин (тато йому навіть виділив для цього окрему кімнату в будинку), а в 15 років придумав свій проєкт екоресайклінгу. Зараз він хоче познайомитися з Ілоном Маском, щоб запропонувати створити глобальну "коаліцію для молоді", учасники якої генеруватимуть проєкти щодо вирішення нагальних проблем планети. Про своє найближче майбутнє міркує не як винахідник, а як політик: "Я хочу просувати ідею України. Моя концепція: екологія дорівнює економіці. Екологія може бути нашим вектором розвитку, оригінальною ідеєю, на якій країна зароблятиме".
Текст: Тетяна Соловей
Фото: Сергій Моргунов