"Мені подобається створювати можливості для активних і талановитих людей, розбудовувати нові культурні та соціальні проєкти й інституції", — каже менеджерка проєктів в гуманітарній галузі Яна Барінова . За два роки роботи в австрійській Erste Foundation вона з нуля сформувала український департамент та розробила грантові програми для вітчизняних митців, освітян, журналістів і держслужбовців.
Яна Барінова — учасниця першого друкованого видання Vogue Ukraine Leaders 2024.
Текст: Анна Малишева
35-річна Яна має філософську освіту. Докторську дисертацію, присвячену комеморативним практикам, захистила одразу у двох вишах — Одеському національному університеті та паризькій Сорбонні. З 2016 року була виконавчою директоркою Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр", з 2020-го — радницею міністра культури та інформаційної політики України, а з 2021 року та до повномасштабної війни очолювала Департамент культури КМДА. У березні 2022-го вона з 13-річною донькою Мелісою виїхала у Відень, а вже в травні почала працювати в Erste Foundation керівницею напряму європейських політик та відносин з Україною. "Змінилися країна, роль, посада, але мої прагнення залишилися — я вмію створювати умови для того, щоб українська культура розвивалася, — каже Барінова. — Я можу чути й об’єднувати різних стейкхолдерів, будувати діалог та перетворювати ідею на реальний проєкт".
В Erste Foundation — холдері найбільшої фінансової групи в Австрії, Erste, та однойменного банку — вона вперше розробила та втілила програму допомоги Україні. Policy Labs — один із перших її проєктів у галузі культури та державного управління. У квітні культурні менеджери з України та Європи вже вчетверте зібрались у Відні на воркшоп, щоб напрацювати спільне бачення євроінтеграційних реформ. Одна з ідей проєкту вже втілилась — Верховна Рада ухвалила Закон "Про внесення змін до Закону України "Про національну безпеку України" щодо збереження культурної спадщини України та національної пам’яті". Яна ініціювала відкриття ендаумент-фонду для підтримки Української школи політичних студій, яка займається просвітою. Інший проєкт — Kyiv Media School, де сьогодні формується нове покоління журналістів. Він допомагає професіоналам та мотивує нових людей іти в журналістику. Під час гібридної війни важливо навчитися доносити правду всередині країни та назовні, фіксувати й документувати злочини. Також він виховує менеджерські навички, адже багато регіональних ЗМІ, особливо з прифронтових зон, потребують фінансування і не розуміють, як побудувати бізнес-модель в умовах війни. Екосистемні проєкти мають потребу у вагомих донаціях — іноді це за межами спроможності однієї фундації. Erste Foundation стала першим донором, і Барінова щиро вірить, що її починання підтримають інші компанії, тому вперто шукає додаткові бюджети на продовження ініціативи: "Я переконана, що філантропічний світ Європи дуже потужний".
Озираючись на шлях вимушеної переселенки, Яна каже, що попри виклики він склався вдало: "Не знаю, скільки в цьому везіння, а скільки — правильного бекграунду та власних зусиль. Напевно, всього потроху. Утім, бачу, що це випробування разом зі мною проходять ще мільйони українок. І на жаль, далеко не всім із них вдалося зберегти той професійний рівень, який був напрацьований удома".
За два роки роботи в Erste Foundation Яна з нуля сформувала український департамент та розробила грантові програми для вітчизняних митців, освітян, журналістів і держслужбовців
Спираючись на особистий досвід людини, що мусила інсталювати свою професійну ідентичність в нове середовище, Барінова створила програму Professional Integration Hub. Вона допомагає інтегруватися в локальний ринок праці українським фахівцям, які через повномасштабну війну опинилися у Відні. Щоб втілити проєкт у життя, довелося домовитись із 15 австрійськими інституціями, які надали можливість для тримісячного стажування українців. Яна згадує, як передивлялась сотні заявок від жінок, що володіють мовами, мають талант і досвід, але не можуть їх застосовувати в іншій країні: "Цей вимушений дауншифтинг драматичний, бо якщо людина зупиняється або йде в інший напрямок, то втрачає компетенції. Ми допомагаємо зберегти професійну динаміку". Одна з учасниць Professional Integration Hub — 33-річна режисерка Дар’я Дрюченко. Вона потрапила у Відень на дев’ятому місяці вагітності, а за два тижні після пологів почала дистанційно режисувати стрічку про життя в харківському метро "Що далі?", яка була представлена на міжнародному кінофестивалі "Молодість" минулого року. Завдяки Professional Integration Hub Дар’я потрапила на стажування до Федерального міністерства мистецтв, культури, державної служби та спорту Австрії, на власні очі побачила, як працює місцевий культурний ринок, і вже планує режисерські проєкти в команді з австрійськими колегами. На думку Барінової, у такій співпраці є декілька позитивних сценаріїв: інституція може продовжити контракт з учасником або надати рекомендаційний лист для пошуку подібної вакансії, а головне — втілити набутий в Україні досвід. Тому восени розпочнеться другий набір у Professional Integration Hub, на який Яна планує залучити вдвічі більше учасників.
Цьогоріч Барінова презентуватиме ще дві потужні освітні ініціативи. Одна з них — Next Visionaries, програма з євроінтеграції для лідерів віком 21–27 років, що пройде за підтримки Офісу віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольги Стефанішиної. Це дев’ятимісячний курс для талановитої молоді з активною громадянською позицією, яка вивчатиме напрямки лідерства в державній політиці та інновації в різних її сферах. Другий проєкт стосується культурної спадщини, зокрема й матеріальної. Він збере 16–18 фахівців – мистецтвознавців, архітекторів-урбаністів, бізнесменів, держслужбовців – щоб побудувати діалог і зрозуміти, як працювати з культурними пам’ятками. Курс відбудеться у хорватському місті Шибеник у партнерстві з фундацією Fortress of Culture, яка дуже швидко перетворила це місто на туристичну перлину.
У щоденному розкладі Барінової — вивчення законодавчих документів, пошук партнерів та бюджетів, що потребує багато часу та зусиль. Звідки вона бере енергію та натхнення? "За два роки ми створили потужну систему з власною логікою і фокусом. Я дивлюсь, як вона працює, скільком людям вдалося допомогти, — і це якась магія. І все це абсолютний хендмейд". Яна каже, що життя на відстані від батьківщини допомогло їй побачити сильній бік українців: шалена активність, прагнення розвиватись і вчитись нового. Таких людей помічають, цінують, з ними шукають спілкування. Сама Яна лише за останні пів року отримала кілька запрошень на проведення власних курсів у навчальних закладах, пропозиції менторства, написання наукових статей, членства в наглядових радах. "Хоч як важко знаходити час, це треба робити — й усіма способами розширювати коло тих, хто активно підтримує Україну".