У портфоліо відомого київського бюро "Форма" — житловий комплекс "044" на столичному Подолі, ревіталізований завод "Промприлад" в Івано-Франківську, а також гучні проєкти у сфері сучасного мистецтва, зокрема кураторство Національного павільйону України на Венеційській архітектурній бієнале 2023 року. Співзасновники бюро Ірина Мірошнікова та Олексій Петров розповідають про те, якою бачать роль архітекторів у сучасному суспільстві.
Ірина Мірошнікова та Олексій Петров — учасники першого друкованого видання Vogue Ukraine Leaders 2024.
На Олексії: бавовняний лонгслів, джинси, усе – власність героя
З Іриною Мірошниковою та Олексієм Петровим ми зустрічаємось у приміщенні архітектурного бюро "Форма", що займає кілька поверхів напівжитлової-напівофісної будівлі в центрі Києва, на вулиці Малопідвальній. Поки розмовляємо на другому поверсі, відведеному для публічної бібліотеки та кураторських, дослідницьких і видавничих проєктів, на першому працює команда архітекторів, проєктувальників і дизайнерів. Поруч з офісом — Музей-майстерня художників-шістдесятників Ади Рибачук і Володимира Мельниченка (АРВМ), що відкрився у травні після ремонту з оновленим експозиційним простором — від "Форми".
Бюро у 2007 році заснував Петров. За рік до команди в ролі запрошеної архітекторки долучилася Мірошникова. Партнери в особистому та професійному житті, Ірина та Олексій закінчили Київський національний університет будівництва і архітектури, після Ірина стажувалась у Віденському технічному університеті. "На той час в Україні було тільки дві студії, які працювали у сфері сучасної архітектури — Віктора Зотова в Києві й Олега Дроздова у Харкові. Ми зрозуміли, що потрібно створювати щось своє", — згадує Олексій. Схоже відчуття виникло і в Ірини: "Після стажування у віденському офісі я 2009 року повернулася в Україну — тоді було враження, що тут нічого не відбувається. Хотілося інтегрувати новий досвід роботи та створювати проєкти, не гірші за європейські. Тож ми з Олексієм почали розвивати "Форму"".
Бюро відоме роботою над проєктом житлового комплексу "044" на столичному Подолі та ревіталізованого заводу "Промприлад" в Івано-Франківську. Проте найбільше "Форма" вирізняється дослідницькою діяльністю та гучними роботами на перетині сучасного мистецтва й архітектури. Саме вони розробляли сценографію для концертів і перформансів київських музичних формацій "Схема" та "Ухо". Як артдиректори співпрацювали з ярмарком українського дизайну і мистецтва I AM U ARE, який торік відбувся в Нью-Йорку та Лос-Анджелесі.
Для нього побудували експозицію на основі настінних малюнків та стародавніх графіті Софії Київської. У жовтні 2022-го створили інсталяцію для міжнародної архітектурної бієнале в Тбілісі — блокпост у центрі грузинської столиці як нагадування про війну в Україні. А в 2024-му, після тривалої перерви в проєктах у Києві, відкрили простір "Павільйон культури" на столичному ВДНГ із виставкою української фотографії "Перше необхідне".
Міждисциплінарність, орієнтованість на спільноту та дослідницький підхід — три принципи, якими керується "Форма". "Кожен наш проєкт ми розглядаємо в контексті сучасного мистецтва. Окрім того, збираємо якнайбільше інформації, щоб прийти до клієнта не з фантазією, а з обґрунтованою ідеєю", — пояснює Ірина Мірошникова. Бюро розглядає архітектуру під кутом її впливу на суспільство, екологію та економіку. Наприклад, у 2021 році до "Форми" звернулися із запитом на проєкт будівництва в Яремче, але замість архітектурного плану команда презентувала "Путівник" — книжковий гід про цінність місцевості, унікальність природного ландшафту та руйнівний вплив втручання, а отже — а отже — надзвичайну відповідальність за бажання реалізовувати будь-яке будівництво на цій території.
Часто архітектурні роботи "Форми" супроводжуються виставками, інсталяціями або презентацією книжок, аби знову наголосити на сенсах, закладених у створених об’єктах чи просторах. Цієї весни "Форма" разом із видавництвом ist publishing випустила каталог до свого найпомітнішого проєкту "Перед майбутнім".
Це перша за дев’ять років офіційна участь Національного павільйону України на Венеційській архітектурній бієнале 2023 року, реалізована під орудою Ірини й Олексія, а також за участі мистецтвознавця і дослідника Бориса Філоненка. Куратори залучили понад тридцять учасників з галузей архітектури, мистецтва, соціології, які об’єднались у п’ять тимчасових колективів і працювали з темами відбудови, екології, комеморації та майбутнього. Команди почергово представляли роботи одразу на головних локаціях — у садах Джардіні та Арсеналі. На першій митці "Форми" створили рельєф, що нагадував київські Змієві вали — фортифікаційні споруди Х–XI століття. Український павільйон в Арсеналі архітектори перетворили на укриття, схоже на ті, що в них ховаються мільйони українців під час повітряних тривог, — із низькою стелею та приглушеним світлом. Обидва проєкти апелювали до теми безпеки: у першому випадку це було відтворення ландшафту, покликаного захищати, у другому — створення місця, що в новій реальності символізує безпечний простір.
Досвід курування виставки на бієнале підсилив мотивацію "Форми" надалі розвивати архітектурну спільноту й освітні проєкти в Україні. Сьогодні Ірина та Олексій пропонують стажування у своїй команді студентам архітектурних вишів, а в офісі збирають бібліотеку, де всі охочі можуть попрацювати з книжками з історії мистецтва й архітектури, попередньо домовившись про візит.
"Форма" запускає архітектурний журнал і разом з колегами розвиває на ВДНГ незалежний мистецький простір "Павільйон культури", що працює на перетині сучасного візуального арту, музики та містобудування і має на меті перетворити експоцентр із радянським провенансом на сучасний культурно-просвітницький парк. Наприкінці травня, вперше з початку повномасштабного вторгнення, тут відкрилась фотовиставка "Перше необхідне" за кураторства Софії Кваші (Київ) та Ізабелли ван Марле (Амстердам). На ній були представлені роботи фотографів, що так чи інакше резонують із життям молоді в умовах війни: блекаути, поруйновані міста, втрати, але на противагу всьому — любов, партнерство та радість від простих речей. Для реалізації цього проєкту команда "Форми" інтегрувала предмети з гуманітарного складу, що функціонує у приміщенні останні два роки, в експозиційний простір. Ящики з гуманітарною допомогою стали основою для дощаних конструкцій, на яких розміщувалися фотографії — вимушені обставини додали роботам необхідного контексту.
Гооврячи про діяльність "Форми" важливо зазначити різноплановий досвід "Форми", що доводить: розширити межі професії та її сприйняття суспільством — можливо, якщо є бажання. "На жаль, роль архітекторів у нашому суспільстві здебільшого знецінена: часто це втілення побажань замовника. В уявленні багатьох це ремісники, які мають будувати житлові комплекси, — міркує Ірина Мірошникова. — Але це не завжди так. Розгубленість українських архітекторів — результат постійної турбулентності у суспільстві, адже втілення масштабних, обміркованих архітектурних проєктів потребує стабільності. І тому ми питаємо себе: чи може сучасний архітектор, не погоджуючись на кон’юнктуру, знайти себе у теорії, дослідженні, організації суспільних процесів? Наш досвід каже, що це можливо — і дуже потрібно суспільству в довгостроковій перспективі".