"Хоч яким є ставлення до української класики, її обов’ язково треба читати. Кожному. Від Лесі Українки до Василя Стефаника", — каже журналістка vogue.ua, Марина Шулікіна. У День Конституції України редакція Vogue.ua ділиться улюбленими українськими книгами. Поезія, дитяча література, драматичні твори й лірика — найдорожчі серцю книги — тут.
Олена Чехній, заступник головного редактора: "Леся Українка — дуже крута. „Лісова пісня" — так. Але були ж ще інтелігентська „Блакитна троянда", наприклад. Або „Одержима", написана за ніч біля ліжка Мержинського, який помирав".
Марина Шулікіна, журналістка vogue.ua: "Геніальний твір, пронизаний як відвертою драмою, так і неявними алегорією й символізмом. І, пам’ятайте: „Сміливі завжди мають щастя"".
Ірина Володько, менеджерка з питань реклами: "Андрухович „Лексикон інтимних міст"!!!!! Не книжка, а насолода! Оооооооох. Не про міста, як географічні точки на карті, а про себе й свої почуття / емоції / моменти в цих містах. Носити б із собою всюди й читати з будь-якої сторінки, навмання, у будь-якій зрозумілій і незрозумілій ситуації. Мені так сподобалося, що я одного разу її читала за барною стійкою, у малесенькому барі в Чернівцях, навколо був шум, галас і гучна музика, а вона так ідеально вписалася в цю атмосферу. Водночас в атмосферу „лежати й читати на лаві в парку" — так само ідеально вписується".
Олена Чехній, заступник головного редактора: "Ліна Костенко, зрозуміло, — куди ж без неї. Це як Біблія, по-моєму: від створення і до".
Дарія Слободяник, редакторка відділу культури: "Не знаю, чи можна говорити таке, але я не люблю поезії. Якось давно для себе зрозуміла, що цей жанр не відповідає моєму темпераменту. Але недавно письменник Мирослав Лаюк порадив мені кілька молодих українських поетес. І я прозріла. Особливо сподобалася Юлія Стахівська. Вона опублікувала 2 збірки, її поезія виходить у західних журналах, у Юлії — море стипендій. А вірші — просто в серце: чуттєві й прямолінійні. Сучасні. Про мене. Особливо — „Ніч лагідна", „Змовини". Мирослав також порадив мені „Антологію молодої української поезії III тисячоліття", яка вийшла у видавництві „А-ба-ба-га-ла-ма-га". Більшість авторів там дебютувала у 2000—2010 роки. Мирослав обіцяє, що завдяки цій книзі в мене буде ще багато цікавих відкриттів".
Марина Шулікіна, журналістка vogue.ua: "Цей роман свого часу неабияк відзначився — став першим українським урбаністичним твором. Філософські думки й питання буття героїв перетворили його на цілу психологічну драму".
Олена Пономаренко, б’ юті-редакторка: "Найдрібніші (і чарівні) деталі галицького побуту, історія, яка тримає в напрузі, про любов і самопожертву. Це чудовий, просто прекрасний роман, після якого любити українські книжки стає легко й природно, як дихати".
Олена Чехній, заступник головного редактора: "З класиків-прекласиків, звісно, Коцюбинський — до того ж не тільки розпіарені „Тіні забутих предків", а й новелістика й дитячі оповідання. У мене 6-й клас ридав колись на уроках від „Цвіту яблуні". Зараз не читайте. Це на листопад — сезон для імпресіоністів і меланхолії".
Марина Шулікіна, журналістка vogue.ua: "Серед моїх фаворитів є кілька письменників і творів. Олександр Довженко й Остап Вишня, мабуть, — найвеселіші та найчесніші у своїй простоті. „Зачарована Десна" Довженка і „Моя автобіографія" Вишні — такі живі, колоритні, сценічні, що неможливо не відчути всієї романтики сільського життя. Десь неподалік — 'Intermezzo' Михайла Коцюбинського. Навіки актуальна новела про зв’язок людини з природою й суспільством, у якій багато хто впізнає себе. Ще гарнішою ця вся історія стає завдяки високому стилю письменника".
Олена Чехній, заступник головного редактора: "На весь день, вечір і шматочок ночі. Звісно ж, Забужко зі своїм „Музеєм покинутих секретів" і поезією".