7 серпня 2024 року — 205-та річниця з дня народження Пантелеймона Куліша — українського видатного письменника, фольклориста та перекладача, якого сам Іван Франко називав "перворядною зіркою" в українському письменстві. Розповідаємо про його спадок і вклад у розвиток української літератури.
Пантелеймон Куліш народився 7 серпня 1819 року в містечку Вороніж колишнього Глухівського повіту Чернігівської губернії (тепер — Шосткинський район Сумської області). Його батько походив зі старшинського козацького роду Кулішів гербу Сліповрон, а мати Катерина була дочкою козацького сотника Івана Гладкого. Саме вона закохала маленького Пантелеймона в український фольклор — мати була неписьменною, але шанувала народні традиції та пісні, переповідала синові давні українські казки та легенди. А любов до читання йому привила сусідка Уляна Терентіївна Мужиловська, яку Куліш потім не раз називав своєю "духовною матір'ю". Шлях до письменництва Пантелеймон Куліш почав з викладацької діяльності, під час якої встиг попрацювати і в Києві, і в Рівному, і в Луцьку, і навіть у Петербурзі, а важливим епізодом в його житті стала зустріч з фундаторами Кирило-Мефодіївського братства — Миколою Гулаком, Миколою Костомаровим та Василем Білозерським, а також дружба з Тарасом Шевченком.
Правопис Куліша
Наприкінці 1850-х років Пантелеймон Куліш винайшов свій правопис, який став базою для українського правопису ХХ століття. Вперше письменник використав його в етнографічно-фольклорному збірнику "Записи про Південну Русь", потім у "Граматці" — першому україномовному букварі, із якого українці в підросійській Україні мали можливість навчатися рідною мовою. Буквар відкривався передмовою, у якій Пантелеймон Куліш підкреслював важливість вивчення рідної мови. Правопис "кулешівка", яким була написана книга, став важливим етапом у формуванні сучасної української орфографії. Тарас Шевченко про неї писав: "Як чудово, розумно і шляхетно укладений цей зовсім новий буквар. Дай Боже, аби він прищепився в нашому бідному народі. Це перший вільний промінь світла, що може проникнути у задавлену попами невольницьку голову".
"Чорна рада"
У 1857 році світ побачила "Чорна рада" Куліша, яка стала першим українським історичним романом. В основі твору — чорна рада, що відбулася в Ніжині 1663 року. Автор тут зміг не просто відтворити соціальні суперечності в Україні після переможної визвольної війни та приєднання до Московського царства, а й поєднати історичний контекст з любовною сюжетною лінією, реальні події — з вимислом.
Сільська бібліотека
Пантелеймон Куліш не просто був письменником, а й видавцем-популяризатором української мови. Одним із його проєктів стала серія книжок "Сільська бібліотека", у рамках якої впродовж трьох років було видано 39 номерів доступних книжок, в яких можна було прочитати твори Тараса Шевченка, Григорія Квітки-Основ’яненка, Ганни Барвінок та інших. Саме в цій друкарні вперше побачила світ збірка Марка Вовчка — "Народні оповідання".
Українофільська "Основа"
Від січня 1861 року до вересня 1862 року в Петербурзі виходив перший український суспільно-політичний і літературно-мистецький журнал у Російській імперії — "Основа", серед засновників якого був Куліш. Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона назвав журнал "найпомітнішим проявом українофільства" в XIX столітті на території Російської імперії. У центрі уваги публіцистів "Основи" було завдання формулювання особливої української ідентичності, з увагою до питання про самостійність української мови, а також до історії і проблеми національного характеру.
Переклади світової класики
Завдяки хисту Куліша до перекладів українці могли читати твори Фрідріха Шиллера, Йоганна Вольфганга Гете та Генріха Гейне. Також він переклав цілих 13 драм Вільяма Шекспіра, про що Франко писав: "Куліш дав нам переклад „Гамлета", з яким можемо без сорому показатися в концерті європейських перекладів великого британця".