Кажуть, що жіночої дружби не буває. Однак французька дизайнерка Коко Шанель, яка народилася 19 серпня 1883 року, все життя успішно доводила протилежне. 2014 року на цю тему навіть вийшла книга "Chanel & Co. Подруги Коко". Її авторка — журналістка й письменниця Марі-Домінік Лельєвр, відома біографіями французьких знаменитостей: у її доробку книги про Іва Сен-Лорана, Франсуазу Саган, Бріжит Бардо, Сержа Гензбура. Для нового дослідження про Велику Мадемуазель Марі-Домінік ще раз уважно вивчила архіви і листування, зустрічалася з друзями Коко, її моделями, працівниками, двоюрідними племінниками та онуками її коханців. У підсумку біографка відтворила коло подруг знаменитої дизайнерки, без яких, як стверджує Лельєвр, сирітка Габріель ніколи б не перетворилася на ікону стилю Коко Шанель. Про деяких з них варто згадати окремо.
Мізія Серт
Мізія Серт (1872—1950) — польська й французька піаністка, покровителька поетів, художників, музикантів, господиня літературного та музичного салону. Тричі була заміжня за багатими, успішними, впливовими чоловіками, її називали королевою Парижа і пожирачкою закоханих у неї геніїв. Її портрети писали Ренуар, Боннар, Редон, Тулуз-Лотрек, Валлотон, Вюяр; вона стала прототипом героїнь Пруста і Кокто; Моріс Равель присвятив їй п’єси "Лебідь" і "Вальс". Мізія, як називали її в Парижі, мала бездоганний смак. "Якби не Серт, я б так і померла дурепою", — написала Коко Шанель, яка стала найближчою подругою Мізії Серт і водночас її головною суперницею. Мізія часто говорила: "У мене були тільки чоловіки, але не було коханців, у Коко були тільки коханці, але не було чоловіків".
Мадам Серт була її рекламним манекеном і вітриною, з її допомогою Шанель отримувала розкішні замовлення, Мізія ввела дизайнерку в артистичні кола Парижа. Вони дружили 30 років, але в мемуарах Мізії немає ані слова про Шанель — це було прохання Коко: "Я сама напишу про себе". У них була дружба до останнього подиху: коли Мізія Серт померла, Коко Шанель створила їй останній образ — у домовині Мізія лежала в білій сукні, з гарною зачіскою й непомітним макіяжем.
Мона фон Бісмарк
Мона фон Бісмарк (1897—1983) — американська красуня й благодійниця, ікона стилю, муза Крістобаля Баленсіаґи й Сесіла Бітона, через любов до білого кольору прозвана "білою графинею". Вона була одружена 5 разів, і саме заможність її чоловіків дала змогу Моні відточити вишуканий стиль. 1933 року за рішенням Синдикату паризьких Домів моди, куди входили Дім Chanel, Lelong, Vionnet і Lanvin, Мона першою з американок отримала титул "Жінка, яка вдягається найкраще у світі".
Американський Vogue писав про всі її вбрання. Вона свого часу тримала разом зі своєю подругою крамницю модного одягу в Нью-Йорку. Її називали "еталоном справжньої елегантності, яка вміє носити потрібні речі в потрібних ситуаціях". Портрет Мони фон Бісмарк писав Сальвадор Далі. Кажуть, кожну кутюрну річ вона замовляла в трьох екземплярах: один зберігався в паризькому маєтку, другий надсилали до нью-йоркської квартири, а третій — на віллу на Капрі. 1937 року третій чоловік Мони, Гаррісон Вільямс, закрутив короткочасний роман із Шанель.
Ромі Шнайдер
Ромі Шнайдер (1938—1982) — німецько-французька кінозірка ("Басейн", "Сісі — молода імператриця", "Сісі — важкі роки імператриці", "Крістіна", "Процес", "Людвіг", "Боккаччо-70"). Кінорежисер Лукіно Вісконті, кажуть, був закоханий в Алена Делона, тож на головні ролі до спектаклю "Як шкода, що ти шльондра" (1961) на сцені "Театр де Парі" запросив Алена з його коханою Ромі Шнайдер. А перед тим відрядив молоду актрису до Шанель, яка тоді вдягала Інгрід Бергман, Жанну Моро і Дельфін Сейріг: "австрійській булочці" потрібно було додати паризького лиску й елегантності. Шанель вчила її манер, гімнастики і як стежити за фігурою.
Завдяки заняттям із Коко Ромі Шнайдер мала бездоганний вигляд у сукнях-футлярах, капелюшках і твідових костюмах-двійках Chanel, ба більше — стала чудовою рекламою модного Дому. "Три людини, які остаточно змінили моє життя, – Ален (Делон. — Ред.), Вісконті й Коко Шанель... ", — писала Ромі Шнайдер. Актриса увійшла в коло знакових клієнток Chanel, на примірки до яких дизайнерка приходила особисто й не брала грошей: "Не могла ж я змусити платити жінок, перед якими опускалася на коліна, щоб підрубити їм спідниці!"
Віра Бейт Ломбарді
Віра Бейт Ломбарді (1883—1948) — манекенниця Дому Сhanel, близька подруга Черчилля, і, за чутками, англійська агентка під час Другої світової війни. Віра походила з британського аристократичного середовища, вела активно-спортивний спосіб життя, була оточена численними шанувальниками. Шанель вважала Віру відповідним втіленням філософії марки, а 1920 року запросила жінку очолити департамент зв’язків із громадськістю Дому Сhanel. Віра носила одяг марки на всі світські заходи, розхвалювала інноваційне вбрання подруги й отримувала за це 30 000 франків на місяць. Вони дружили тривалий час, завдяки Вірі Бейт Шанель представили в найвищих колах англійського суспільства, де вона познайомилася з герцогом Вестмінстерським.
Коко Шанель і Віра Бейт Ломбарді
Можливо, Марі-Домінік дізналася достеменно, до яких шпигунських пристрастей під час Другої світової війни були залучені Шанель і Віра Бейт. Остання писала Черчиллю так: "...За 16 років роботи на Коко я багато чому навчилася й придбала неоціненний досвід... 1937 року вона мене звільнила. Це було підло й сумно, я не зустрічалася з нею до грудня 1944 року, коли за намовою її німецькі дружки й мої тюремники властивими їм методами — силою змусили мене їхати до неї в Париж... По-моєму, Коко дуже змінилася за сім років... Я зуміла обманом змусити Коко допомогти мені втекти сюди...".
Марта Давеллі
Марта Давеллі — популярна оперна співачка з "Комік-опери". 1916 року вона з’явилася в Ніцці в купальнику авторства Шанель і заявила журналістам, що приймати сонячні ванни сьогодні модно, що неабияк збільшило продажі купальників Сhanel. Марта серед перших за прикладом Шанель коротко підстригла волосся. Вийшла заміж за "цукрового короля" — Костянтина Се.
У книжці багато інших жіночих імен — блискучий зріз паризького життя першої половини XX століття. Книжку називають "Секс і місто середини минулого століття", от тільки персонажі та історії справжні.