Регулярно ми знаходимо книги, які заслуговують на увагу за межами тематичних добірок. Цими вихідними vogue.ua радить придивитися до роману "Все те незриме світло" американського письменника Ентоні Дорра.
Ентоні Дорр відомий у США як автор романів і коротких оповідань, але його послужний список містить усього п’ять робіт: збірки оповідань "Збирач черепашок" і "Стіна пам’яті", мемуари з довгою назвою Four Seasons in Rome: On Twins, Insomnia, and the Biggest Funeral in the History of the World і романи "Про Грейс" та "Все те незриме світло". За останній Дорр отримав Пулітцерівську премію у 2015 році.
Інформації про життя й кар’єру Ентоні Дорра досить мало. З базового: письменникові 47 років, він живе в штаті Айдахо з дружиною й двома синами, а його есе періодично публікують різні онлайн-сервіси. Дорра не можна назвати ані публічною людиною, ані відлюдником. Утім щоб розповісти щось цікаве про талановиту людину, краще обійтися без звичних ярликів, особливо з огляду на той факт, що книга "Все те незриме світло", яка прославила Дорра й принесла йому Пулітцерівську премію, також протрималася в списку бестселерів New York Times цілих 130 тижнів. У березні 2019 року навіть ходили чутки про те, що Netflix і 21 Laps збираються екранізувати роман у форматі мінісеріалу.
"Все те незриме світло" — це роман, основні події якого відбуваються у Франції часів Другої світової війни. Читач знайомиться з паралельними історіями життя французької дівчинки й німецького хлопчика. Марі-Лор — шестирічна сліпа дівчинка, яка живе в Парижі зі своїм батьком і відраховує кроки від будинку до його роботи в Музеї природознавства за допомогою тростини. В один із днів Марі-Лор і її батько змушені тікати з Парижа на південь Франції в приморське місто Сен-Мало до далекого родича, щоб сховатися від фашистів.
Вернер — хлопчик-сирота, який обожнює колупатися в старих радіоприймачах, які він зі своєю сестрою Юттою знаходить у затишних куточках сиротинця. Вроджений технічний талант Вернера приводить його в спеціалізовану школу, у якій сповідують нацизм і вчать дітей налаштовувати радіо так, щоб прослуховувати сигнали французької армії. Одного разу, потрапивши в пастку через обстріл, Вернер рятується від голоду й холоду, ремонтуючи старе радіо. Йому випадково вдається зловити сигнал із Сен-Мало, де Марі-Лор читає в мікрофон старого передавача роман Жуля Верна "Двадцять тисяч льє під водою".
Історії життя Марі-Лор і Вернера є двома частинами одного сюжету, які в жодний спосіб між собою не перетинаються до того самого моменту, поки Вернер не почує голос дівчинки, яка читає книгу. Примітно, що паралельні дії з життя головних героїв відбуваються ніби одночасно й у хронологічному порядку, але водночас не викликають плутанини й легко сприймаються. Мабуть, саме цим і примітний роман Дорра, адже в читача є можливість познайомитися з героями, у яких зовсім різні історії, але однаково добрі мотиви. І, так, читаючи книгу неможливо не замислитися над тим, яким би зворушливим і гарним міг вийти фільм.