Кожні вихідні редакція Vogue.ua вибирає книги, які її вразили. Цього тижня редактор розділу культури Дарина Слободяник розповідає про бестселер The New York Times "Проект "Щастя" – легку, розумну та, на рідкість, практичну книгу про те, як ставитися до життя дещо простіше.
Страшенноскептичноставлюсядокниг з саморозвитку. Хто ці численнілюди, що таквпевненопишутьпокнизі в рік і радятьмені"перестатитурбуватися" і початижитилегко, радіснота безтривог? Найкращі"поради" з саморозвитку – в хорошійлітературі, відШекспірадоДостоєвського; в біографіяхсильнихлюдей–ІлонаМаскаабоГенріМарша, які своєющоденноюроботоюзмінюютьсвітнавколонас.
КнигуамериканкиГретхенРубін я купилазапорадою нашого колумніста Любка Дереша, якийготуєдляVogue.uaдобіркикнижковихновинок. Любконаписав, щокнижка Гретхенпрактична і конкретна,– а я люблюконкретику. У підсумку"Проект "Щастя"ставмоїмособистимвідкриттям– і приводомнавестипорядокудумках, словах, емоціях і, звичайно, шафах.
ГретхенРубін – профісвоєїсправи: вонаотрималаюридичнуступінь в Єльськомууніверситеті, багатороківпрацювала у ВерховномусудіСША. Паралельновстигластати письменницею – випустиладекількабіографічнихкнигпро Черчілля і Кеннеді, редагувалаюридичніжурнали. За мірками середньостатистичноїлюдинибула цілкомзадоволеною життям: престижнаробота, симпатичнийчоловік, двоєдітей і квартира в ВерхньомуІст-Сайді, одному з найбагатших кварталівНью-Йорка. Якосьвранці,дорогоюнароботу, Гретхендивилася у вікно– і подумалапроте, щожиттяминає одноколірно і нудно, що в потоціщоденноїсуєти, бурчанніна чоловіка і дітей, і черезтиповутривожністьміськогожителя провсенасвіті,вонапересталарадітижиттю. Все є, а щастя немає. В результатіГретхенпоставиласобізамету–протягом всього наступного рокупрацюватинадсвоїмпроектом "Щастя". І написатипроцекнигу.
Мені подобається підхід Гретхен. Я людина планів, графіків та проектів, люблю результат і, особливо, – ставити галочки, коли справа зроблена, питання вирішене, номер зданий :) Життя складають проекти: маленькі і великі, особисті і професійні, і те, що до частини Рубін поставилась так само, мені імпонує. Тому і книга її – не філософські роздуми про все і ні про що, а конспект – бери і роби. Письменниця розділила рік на 12 місяців і кожен із них призначила "відповідальним" за одну з сфер свого життя: лютий, наприклад, – за сімейне життя, березень – за роботу, квітень –батьківські обов'язки, липень – за гроші. Поділилась своїми планами з близькими – і розпочала роботу над собою. Поступово виявилося, що – уявіть собі! – щастя складається з цілком конкретних, простих, земних речей. Наприклад, лягати спати раніше (моя улюблена думка з цього розділу –"Сон –новий секс"), займатися спортом, менше бурчати на чоловіка вранці, коли ти не виспалася і роздратована, пам'ятати про дні народження друзів, проявляти любов, просити допомоги у колег, коли щось не виходить на роботі, частіше розважатися з друзями, освоїти якусь нову технологію (робити найкрутіші інстасторізи, знімати відеоблог– чому ні?) і так далі, далі, далі.
Мій улюблений розділ присвячений прибиранню. Про те, що дихати стає легше, коли шафи почищені, Гретхен пише прямолінійно і смішно: зізнається, що терпіти не може прибирання і вечорами вдома спеціально навантажує себе роботою за ноутбуком, щоб робити вигляд, що у неї немає часу на прибирання. Коли стартував "Проект "Щастя", Гретхен все-таки взялась за прибирання – і виявила, наприклад, що в її квартирі 23 (!) вази для квітів. А ще Гретхен запровадила хороше правило: одна поличка в її домітепер повинна бути завжди вільною. Навколо може бути повний безлад, але на одній – ідеальна порожнеча і чистота, як символ можливостей, перспектив і переваги краси над практичністю. Потрібно спробувати.
На останній сторінці автор розповідає про книги, які допомогли їй розібратися з поняттям "щастя". Серед них – філософи, письменники, художники, від Аристотеля до Делакруа. Але найкориснішою, пише Гретхен, для неї стала автобіографія Бенджаміна Франкліна, одного з батьків-засновників США – конкретно, чесно, по справі.