Цієї весни виходить книжка "Анна Стен. Невідома історія першої української зірки Голлівуду". Вона розповідає унікальну історію українки Анни Стен, яка походила з козацького роду, жила й навчалася в Києві, пережила голодні 1920-ті в українській столиці, знялася у 27 фільмах і склала конкуренцію всесвітньо відомим зіркам кіно — Марлен Дітріх і Ґреті Ґарбо.
"Тривалий час українці навіть не здогадувались, що їхня співвітчизниця досягла таких висот за кордоном. Українці не знали про те, що українська актриса знімається в голлівудських фільмах, а її фото прикрашають обкладинки найпопулярніших журналів, — розповідає авторка книги, журналістка та дослідниця Наталія Васюра. — Водночас американці мало знали про те, що Анна Стен насправді була українкою, ідентифікуючи її з росіянкою. Я переконана, що зараз ми маємо не просто повертати втрачені й забуті імена, але й змінювати вектор наративу і трактувати подібні історії крізь українську оптику. Адже якщо ми не будемо розповідати їх від нашого імені, хтось інший зробить це замість нас".
На vogue.ua ексклюзивно публікуємо уривок з книги про Анну Стен, яка вийде вже в кінці квітня увидавництві Stretovych.
Загалом зовнішність Анни Стен обговорювали в пресі не лише через параметри її фігури. Журналісти з великим подивом виявляли, що кінозірка, на яку витрачено мільйон доларів, майже не переймалась одягом і прикрасами. Поза знімальним майданчиком і промоподіями вона практично не користувалася косметикою. У матеріалі під назвою "Дівчина, на яку Ґолдвін ставить чотири мільйони доларів, — сама простота" журналістка Кетлін Ніколс зверталася до редакторів з відділів краси модних видань: "А тепер, бʼюті-редактори, будь ласка, занотуйте: Анна Стен використовує зовсім трішки пудри, якщо взагалі використовує. Вона не користується ні румʼянами, ні помадою. З макіяжу вона лише злегка підвела очі блакитним олівцем, що надало їм глибини". Проте водночас журналісти зазначали, що її чисте лице виглядає настільки свіжо, що нагадує обличчя дитини.
Александра Кропоткін згадувала, що якось Сем Ґолдвін просив її вплинути на Анну, аби та нарешті зробила щось зі своїм волоссям, якому дозволяє постійно розлітатися. На заперечення Александри, що в кадрі Анна завжди виглядає чудово, продюсер відповів, що голлівудська зірка повинна вважати себе публічною персоною як на екрані, так і поза ним.
Проте Анна говорила: "Ви не можете намалювати красу на жінці. Фарбою ви лише почепите на неї табличку, яка означатиме відсутність краси. Кожна жінка має бути готовою піти будь-куди після того, як вмиє обличчя й одягне свій капелюшок".
Те саме було і з одягом. Попри те, що знаменитий дизайнер Омар Кіам, який працював над костюмами до фільму "Ми знову живі", вносив Анну Стен до списку стильно вбраних акторок, а відомий кінооператор Джозеф Волкер вважав, що Анна достойна увійти до рейтингу десяти найкрасивіших жінок Голлівуду, українська акторка дивувала пресу й критиків своєю невибагливістю в одязі. Журналісти писали, що вона постійно вдягнена в одну й ту ж "уніформу": сірі штанці, недорогий светр з коротким рукавом і блакитний шалик.
Варто відзначити, що кілька разів вбрання Анни Стен все-таки фігурувало у фешн-рубриках кіножурналів. Зокрема, на глянцеві сторінки Photoplay якось потрапили капелюшок, прикрашений пірʼям, і берет, в якому Анна часто зʼявлялася на публіці, поєднуючи його з чорним вельветовим костюмом. Проте це були радше винятки. Частіше її зараховували до кінозірок, які не зважають на вбрання. Одне з видань навіть склало власний список з десяти актрис, які "не залежать від одягу". Окрім Анни Стен, до нього увійшли Кетрін Гепберн, Ґрета Ґарбо і Міріам Гопкінс. Авторка матеріалу розповіла, що на свою першу голлівудську вечірку Стен прийшла у светрі, спідниці й без макіяжу, не переймаючись тим, що решта жінок були в сукнях.
Сама Анна казала, що сукні й прикраси її не цікавлять, якщо цього не потребує її екранний образ. У цьому акторка ніби випередила свій час, адже вважала, що одяг має дарувати не тільки красу, але й комфорт: "Я не люблю вбрання, яке має показати, що в дівчини є фігура, відкриваючи її настільки, наскільки дозволяє пристойність. Мені також не подобається химерний одяг з рюшами, тим паче для роботи й повсякденного життя".
Анна виступала за абсолютну натуральність і, до речі, мала свій погляд на це питання, стверджуючи, що тільки так публіка може зрозуміти, яка ти насправді, поза екраном і кінообразами, без накладних вій і гламурних суконь. Коли журналіст запитав її, чому після представлення таких стрічок, як "Нана" та "Ми знову живі", вона не носить у повсякденному житті розкішних вбрань, акторка заперечливо похитала головою: "Легко бути гарною, коли ти вбрана у такі красиві сукні й довкола тебе стільки красивих речей. Але коли на тобі чорна хустка й ти подорожуєш на фоні похмурих і безплідних пейзажів — ось тоді це справжнє випробування. Тоді ніщо не засліплюватиме людей, нічого не змушуватиме їх говорити: "Вона красива — вона демонструє приголомшливу гру"".
Варто додати, що, окрім того першого разу, коли акторка прийшла на вечірку у светрі, зазвичай на важливі події, як-от нагородження чи великі святкування, Анна Стен зʼявлялась у дуже вишуканому й елегантному вбранні. Це добре видно на фото, які публікувала світська преса того часу. Проте скрізь — і на вечірках, і вдома, і на відпочинку — Анна була собою. Це була її головна життєва філософія: "Я жінка і, як жінка, інколи хочу одягнути свої чудові сукні й перли, хочу, щоби мною захоплювались. Але це буває нечасто… Коли я не працюю — проте я завжди працюю, — то йду до своєї Природи. Я називаю це "моя Природа", тому що дуже її люблю. Я обожнюю піти до лісу й говорити з пташками, бути біля дерев і квітів, торкатись до них і вдихати цей аромат".
Природа і справді оточувала Анну повсюди. Навіть своє перше власне помешкання в Голлівуді родина Стен-Френке побудувала на березі моря так, щоб сонце заповнювало його протягом усього дня. Юджин, який добре знався на цьому, замовив проєкт їхнього будинку в австрійського архітектора Річарда Нойтри, який із середини 1920-х мешкав з родиною в Каліфорнії.