Коли мені запропонували скласти "список літератури для читання в самоізоляції", перше, що спало на думку, — згадати великі твори в жанрі антиутопії. Але, замислившись, я сам собі видався смішним: кому це зараз потрібно? Так первісний задум перетворився на стислий список книг, що змусили мене сміятися вголос або захопили витонченістю іронії й гостротою сарказму. Здається, це набагато доречніше.
Цю п’єсу зі, здавалося б, цілком тривіальним сюжетом критики відразу порівняли з комедійною оперою. Замість музики тут — незрівнянні гіперболи, метафори й каламбури. Маленька снігова грудка брехні, з якої все починається, стрімко перетворюється на лавину, що з головою накриває героїв.
Спойлер: обійдеться без жертв.
"Леді Брекнелл: Ви курите?
Джек: Мушу зізнатися, курю.
Леді Брекнелл: Рада чути. Кожному чоловікові потрібне якесь заняття. І так уже в Лондоні занадто багато ледарів".
Навіщо описувати у світській хроніці столичної газети мало чим примітних і обридливих персонажів, коли можна вигадати блискучих героїв, обдурити водночас і читачів, і власного роботодавця?
Спойлер: будуть шалені авантюри й річки шампанського, нестримні веселощі на борту дирижабля й у будинку на Даунінг-стріт, 10, хористки з ангельськими крилами й грандіозна за своєю дурістю автокатастрофа.
"Джонні написав у запрошенні, що всі мають убратися дикунами. Багато хто так і зробив. Сам Джонні, у масці й чорних рукавичках, зображував магараджу Поккапорського, на досаду самого магараджі, який теж опинився серед гостей".
Похилого віку ексцентричний голлівудський мільйонер панічно боїться смерті. Із цим нелегким тягарем йому допомагають впоратися його юна супутниця й особистий лікар, який шукає рецепт вічного життя.
Спойлер: чудодійне зілля буде знайдено, але на смак воно буде так собі — не кажучи вже про побічні дії.
"Звичайний Дурень просто нерозумний і неосвічений. Щоб стати Великим Дурнем, людині треба багато вчитися й мати видатні здібності".
Найнетиповіший для Вільямса твір, ця майже позбавлена уваги критиків новела-фантасмагорія читається на одному подиху — завдяки майстерно виведеним гротескним персонажам і безглуздим ситуаціям, у яких вони опиняються.
Спойлер: головний герой, студент останнього курсу й марнотрат, зіпсований сімейним багатством, упродовж п’єси змінює орієнтири й стає терористом. Його орієнтація водночас незмінна: він гей.
"Коли Гевіннер ще подорожував, він отримував від своєї матері рівно два послання на рік: телеграму на Різдво й телеграму на Великдень, обидві адресовані йому через "American Express" до Лондона — столиці, яку Гевіннер відвідував час від часу для оновлення свого гардероба. Ці телеграми були дуже й дуже своєчасні. Різдвяна свідчила: "Христос народився, люблю, мама", великодня: "Христос воскрес, люблю, мама". А одного разу, між Різдвом і Великоднем, Гевіннер надіслав телеграму матусі Пірс, яка видалася їй вкрай безглуздою; у ній ішлося: "Дорога мамо, а що Він робить тепер? Люблю, Гевіннер".
Жадібність і нерозсудливість головного героя, успішного режисера рекламних роликів, що курсує між Лондоном і Нью-Йорком, призводять до того, що він втрачає почуття реальності. Стан речей сильно погіршують алкоголь, наркотики й секс без міри.
Спойлер: швидких і легких грошей не буває.
"Йому досить було разок глянути на мене — на попільничку, пляшку, чотири кавники, на мою пику й моє черево, що мертвим вантажем звисало за край білого рушника, — досить було одного погляду, щоб зрозуміти, яким міцним паливом я заправляюся".