5 найіронічніших книг за версією головного редактора Vogue UA Пилипа Власова

Коли мені запропонували скласти "список літератури для читання в самоізоляції", перше, що спало на думку, — згадати великі твори в жанрі антиутопії. Але, замислившись, я сам собі видався смішним: кому це зараз потрібно? Так первісний задум перетворився на стислий список книг, що змусили мене сміятися вголос або захопили витонченістю іронії й гостротою сарказму. Здається, це набагато доречніше.

imageПилип Власов
Оскар Вайльд "Як важливо бути серйозним" (The Importance of Being Earnest, 1895/1898)

Цю п’єсу зі, здавалося б, цілком тривіальним сюжетом критики відразу порівняли з комедійною оперою. Замість музики тут — незрівнянні гіперболи, метафори й каламбури. Маленька снігова грудка брехні, з якої все починається, стрімко перетворюється на лавину, що з головою накриває героїв.

Спойлер: обійдеться без жертв.

"Леді Брекнелл: Ви курите?

Джек: Мушу зізнатися, курю.

Леді Брекнелл: Рада чути. Кожному чоловікові потрібне якесь заняття. І так уже в Лондоні занадто багато ледарів".

Івлін Во "Бридке тіло" (Vile Bodies, 1930)

Навіщо описувати у світській хроніці столичної газети мало чим примітних і обридливих персонажів, коли можна вигадати блискучих героїв, обдурити водночас і читачів, і власного роботодавця?

Спойлер: будуть шалені авантюри й річки шампанського, нестримні веселощі на борту дирижабля й у будинку на Даунінг-стріт, 10, хористки з ангельськими крилами й грандіозна за своєю дурістю автокатастрофа.

"Джонні написав у запрошенні, що всі мають убратися дикунами. Багато хто так і зробив. Сам Джонні, у масці й чорних рукавичках, зображував магараджу Поккапорського, на досаду самого магараджі, який теж опинився серед гостей".

Олдос Хакслі "Через багато років" (After Many a Summer Dies the Swan, 1939)

Похилого віку ексцентричний голлівудський мільйонер панічно боїться смерті. Із цим нелегким тягарем йому допомагають впоратися його юна супутниця й особистий лікар, який шукає рецепт вічного життя.

Спойлер: чудодійне зілля буде знайдено, але на смак воно буде так собі — не кажучи вже про побічні дії.

"Звичайний Дурень просто нерозумний і неосвічений. Щоб стати Великим Дурнем, людині треба багато вчитися й мати видатні здібності".

Теннессі Вільямс "Лицар нічного образу" (The Knightly Quest, 1967)

Найнетиповіший для Вільямса твір, ця майже позбавлена уваги критиків новела-фантасмагорія читається на одному подиху — завдяки майстерно виведеним гротескним персонажам і безглуздим ситуаціям, у яких вони опиняються.

Спойлер: головний герой, студент останнього курсу й марнотрат, зіпсований сімейним багатством, упродовж п’єси змінює орієнтири й стає терористом. Його орієнтація водночас незмінна: він гей.

"Коли Гевіннер ще подорожував, він отримував від своєї матері рівно два послання на рік: телеграму на Різдво й телеграму на Великдень, обидві адресовані йому через "American Express" до Лондона — столиці, яку Гевіннер відвідував час від часу для оновлення свого гардероба. Ці телеграми були дуже й дуже своєчасні. Різдвяна свідчила: "Христос народився, люблю, мама", великодня: "Христос воскрес, люблю, мама". А одного разу, між Різдвом і Великоднем, Гевіннер надіслав телеграму матусі Пірс, яка видалася їй вкрай безглуздою; у ній ішлося: "Дорога мамо, а що Він робить тепер? Люблю, Гевіннер".

Мартін Еміс "Гроші" (Money: A Suicide Note, 1984)

Жадібність і нерозсудливість головного героя, успішного режисера рекламних роликів, що курсує між Лондоном і Нью-Йорком, призводять до того, що він втрачає почуття реальності. Стан речей сильно погіршують алкоголь, наркотики й секс без міри.

Спойлер: швидких і легких грошей не буває.

"Йому досить було разок глянути на мене — на попільничку, пляшку, чотири кавники, на мою пику й моє черево, що мертвим вантажем звисало за край білого рушника, — досить було одного погляду, щоб зрозуміти, яким міцним паливом я заправляюся".

Популярне на VOGUE