Традиційно осінь — найврожайніший час на класні книжкові новинки. Цього року українські видавництва постаралися на славу: переклади світових бестселерів "Моя темна Ванесса" і "Нормальні люди", нові і довгоочікувані книги Ірени Карпи та Андрія Любки — кожна книга з нашого списку неодмінно має опинитися на вашій полиці.
"Мур" — "малий український роман" — письменник Андрій Любка створив буквально за пару місяців карантину, тому його сміливо можна називати "карантинним романом". В інтерв'ю автор розповідає, що ідея написати такий зухвалий, веселий і провокативний роман у нього виникла ще в студентські роки. У книзі йдеться про молодого українського поета, який прокидається з похмілля, і його осяває геніальна ідея: треба одружитися, щоб упорядкувати своє життя і завдяки цьому написати Великий Український Роман! "Історії, на яких базується сюжет роману, переважно правдиві, — говорить Андрій Любка, — але не автобіографічні: це ситуації, які траплялися з моїми друзями-письменниками, їхні амурні пригоди; вони розповідали мені їх, а я все запам'ятовував, а тепер згадав у романі про молодого поета, завбачливо змінивши реальні імена і локації".
Героїня книги "Моя темна Ванесса" — яскрава й амбітна Ванесса — заплуталася в романі з Джейкобом Стрейном, 42-річним викладачем англійської літератури. 2017 рік, Стрейна звинувачують у сексуальних домаганнях. Переосмислюючи події сімнадцятирічної давності, Ванесса розривається між минулим і сьогоденням. У її свідомості тісно переплітаються спогади і травма дорослої жінки з тривогами дівчини-підлітка. Вона має вирішити: тоді це була любов, а чи нею просто скористалися? Еротичний захват чи нездоровий потяг? Чи була вона готовою до таких стосунків, коли їй було всього-на-всього п'ятнадцять?
Так звучить синопсис найбільш обговорюваного роману 2020 року. Його авторка — дебютантка Кейт Елізабет Расселл — розпочала роботу над книгою 20 років тому, коли їй було 16, і критики знайшли в книзі багато автобіографічних моментів. Серед шанувальників роману — Стівен Кінг і Барак Обама, а американський Vogue назвав "Мою темну Ванессу" головним романом епохи #metoo.
Українською вийшла в перекладі Олени Оксенич
"Заповіти" — продовження роману канадської письменниці Маргарет Етвуд "Розповідь служниці", яка в 2019 році отримала престижну Букерівську премію. Нарешті стало відомо, що очікувало Фредову після фінальної сцени першої частини. Республіка Галаад все ще при владі, але її жорстокий і мерзенний режим гниє зсередини. Історію виникнення, існування і кінця Галааду розповідають три жінки. Тітка Лідія прагне знищити режим, який зламав їй життя. Вона має чимало доказів його злочинності, які планує таємно переправити до Канади. Їй допомагатимуть дві дівчини: Агнес із Галааду, яка дізнається шокуючу правду про свою справжню матір — служницю, і Джейд, 16-річна дівчина з Торонто, яка є тією самою Крихіткою Ніколь, про яку розповідали дітям у школі. Три жінки, яким уже нічого втрачати, стають на шлях боротьби з безжалісним режимом.
Переклад Олени Оксенич
"Як виходити заміж стільки разів, скільки захочете" — нон-фікшн Ірени Карпи, в якому письменниця з фірмовим гумором розповідає про свої три шлюби, а також ділиться історіями подруг, коментарями психолога і власними спостереженнями над життям. Сама Карпа каже, що це легке, іронічне чтиво, яке варто взяти з собою у відпустку або читати, прикрашаючи меланхолійні осінні вечори. "Це книга про свободу жінки вибирати собі партнера доти, доки вона не знайде людину, яка відповідає її запитам, поруч з якою їй не буде потрібно йти на компроміс із собою, — розповідає Карпа. — У ній багато лайфхаків: і про те, як розпізнати токсичні стосунки, і про те, як розгледіти хама. Багато що з цього ми знаємо самі, але коли про це публічно хтось говорить, ти розумієш: не тільки у мене все погано, з усіма буває".
"Вернон Господь Літтл" — одна з головних літературних сенсацій 2000-х. У 2003 році журнал "GQ" назвав пригоди Вернона Грегорі Літтла однією з сотні найкращих книг у світі. Її автор — австралійський письменник-дебютант Ді Бі Сі П'єр, колишній наркоман і відлюдник, який не на жарт сколихнув своїм романом громадськість, та ще й отримав за нього престижну Букерівську премію. Головний герой роману Вернон Г. Літтл — підліток, який стає свідком масового вбивства в школі, і в якому його звинувачують. Нас чекають захоплюючі пригоди Вернона, його втеча в Мексику і спроба протистояти жорстокому суспільству.
Переклад Наталії Гончар
"За такі гріхи Бог ще подякує" — елегантно виданий поетичний збірник Тетяни Малярчук, до якого увійшли 50 нових віршів авторки. Цінність видання ще і в тому, що Малярчук пробує себе як художниця — до книги також увійшли її колажі, які доповнюють поезію. "Для мене ця книжечка — наче пройтися оголеною в людному місці, — говорить авторка. — У ній я дуже вразлива, тому що ніколи раніше не писала верлібри і не займалася дизайном. Любов як вишукана форма насильства — її основна тема".
Ми не раз писали про роман Саллі Руні — просто тому, що він дуже хороший. Цього літа про книгу заговорили знову — в зв'язку з виходом серіалу за її мотивами. Якщо ви раптом пропустили його, подивіться негайно — він чудовий. Ну а для того, щоб прочитати роман, немає кращого часу, ніж літо — пори, коли життя відчуваєш гостріше, так, ніби в юності. Тим більше, що "Нормальні люди" — книга про перше кохання, прихильність, дорослішання. Її головні герої — Маріанна і Коннелл — живуть у невеликому місті Слайго в Ірландії і закохуються одне в одного. Маріанна з багатої родини, у неї білосніжний особняк на пагорбі і успішна мама. Мати Коннелла, натомість, працює прибиральницею в будинку Маріанни. Роман головних героїв почнеться в школі, продовжиться в університеті в Дубліні, але не отримає щасливого завершення в дусі "і жили вони довго і щасливо". Герої люблять одне одного, але соціальна прірва і власні травми заважають їм бути щасливими разом. Саллі Руні стверджує, що перше кохання зовсім не обов'язково має закінчуватися щасливо — але в будь-якому випадку вплине на вас і на те, ким ви станете в майбутньому. До речі, уривок з книги можна прочитати тут.
Переклад Анастасія Коник
"Вона розповіла" — шокуюче розслідування двох журналісток, Джоді Кантор і Меган Туей, яке сколихнуло не тільки Голлівуд, але і увесь світ. Цей текст відкрив скриню Пандори — жінки, які упродовж десятиліть мовчали про свої травматичні історії, тепер відверто заговорили. Так з'явився рух #MeToo. Це розповідь про злочини, вчинені відомим голлівудським продюсером Харві Вайнштейном. Авторки збирали інформацію упродовж трьох років, провели сотні інтерв'ю, які записували від Лондона до Пало-Альто. Все це підкріплено стенограмами розмов, листами та іншими оригінальними документами. Журналістки отримали Пулітцерівську премію в категорії "Служіння суспільству".
Матеріал створено при підтримці інтернет-магазину Yakaboo