3 книги Патріка Зюскінда, які варто перечитати

26 березня виповнюється 71 рік німецькому письменнику Патріку Зюскінду — одному з головних самітників у світовій літературі.

image

Патрік Зюскінд увійшов у світову культуру як людина, яка написала роман "Парфумер". Крім усього іншого, він ще й успішний драматург і сценарист, а вистави за його п’єсою-монологом "Контрабас", написаним на початку 80-х, досі успішно показують у всьому світі, від Києва до Лондону. Сам письменник зажив слави відлюдника: він усамітнено живе в Німеччині й майже не дає інтерв’ю, а його рідкісні фото, які можна знайти в Інтернеті, зроблені понад 30 років тому. На початку 2000 років один німецький журналіст навіть вирішив дізнатися, чи не є письменник фантомом, так мало про нього знали. У підсумку в процесі розслідування з’ясувалося, що Зюскінд все-таки існує, у нього є дружина й син. У день народження письменника Vogue.ua згадує про три книги Зюскінда, окрім "Парфумера", перечитати які буде великим задоволенням.

"Контрабас"

"...Я скромна людина. Але як музикант я знаю, що є основою, на якій я стою; матір’ю-землею, у якій містяться всі наші корені; джерелом сили, з якого походять усі музичні думки; дійсно полюсом, що лежить в основі, з плоті якого — образно — струмує музичне насіння ... — це я! — я маю на увазі, це бас. Контрабас. Все інше — це протилежний полюс. Все інше стає полюсом лише завдяки контрабасу".

У 1981 році в Мюнхені відбулася прем’єра спектаклю "Контрабас" за однойменною п’єсою Зюскінда. Це був його перший великий твір, який відразу став популярним на сцені. Тож Зюскінд міг кілька років не думати про гроші й працювати над головним текстом свого життя — "Парфумером". Що стосується "Контрабаса", то в ньому автор уперше заговорив про "маленьку людину", що згодом стане його головним героєм. Головний персонаж п’єси — 35-річний музикант оркестру, який грає на контрабасі, а вся книга — емоційний монолог чоловіка про свою професію й музику, такий собі крик душі людини-аутсайдера, яка хоче привернути до себе увагу. П’єсі майже 40 років, але вона досі є однією з найпопулярніших: її ставлять у Парижі, Лондоні, Берліні, Відні, а німецький актор Волтер Реннейзен, до слова, грає п’єсу вже понад 30 років.

"Голубка"

"Коли сталася ця історія з голубом, що перевернула догори ногами його одноманітне життя, Джонатану Ноєлю було вже за п’ятдесят. Він, озираючись назад на абсолютно безподієві двадцять років свого життя, не міг собі навіть уявити, що з ним взагалі може статися щось істотне, хіба що тільки смерть".

"Голубка" — ще одне оповідання з життя маленької людини, опубліковане в 1987 році. Це один день з життя Джонатана Ноєля: герой працює в банку й живе на самоті та в тиші в орендованій кімнаті в Парижі. Але одного разу його життя змінює голубка, яка раптово опинилася під його вікном. Птах уносить хаос у розмірене життя чоловіка, і той вирішує піти з дому, щоб не стикатися з голубкою. Цю блискучу й зворушливу новелу багато в чому вважають автобіографічною. Як і його герой, Зюскінд свого часу виїхав з Баварії, де народився й жив з батьками; переїхав до Парижу, де підробляв то як продавець, то в банку, і жив у цілковитій самоті.

"Повість про пана Зоммера"

"У ту пору, коли я ще залазив на дерева, а було це давним-давно, багато років і десятиліть тому... я тоді був на зріст трохи вище ніж метр, носив черевики двадцять восьмого розміру й важив так мало, що міг літати... їй-богу, не брешу, справді міг... ну, принаймні майже міг, або скажімо так: свого часу я дійсно зміг би злетіти, якби твердо зважився й добре постарався".​​​​​​​

"Повість про пана Зоммера" — безперечно, один з найкращих текстів Патріка Зюскінда. Книга вийшла в 1991 році: це розповідь дорослого чоловіка про його дитинство, де він описує свої почуття й переживання, і свою самотність, а також розповідає про якогось містера Зоммера — дивака, який жив у його селі. Ніжний і водночас іронічний, сповнений фантазій текст, який відкриває нові грані письменника Патріка Зюскінда.

Популярне на VOGUE