24 квітня український прокат вийшов фентезі-фільму "Очі: Легенда Карпат", який розповідає легенду про магічних створінь, що живуть у лісах Карпатських гір. Одну з головних ролей грає багаторазовий номінант на "Оскар" Віллем Дефо, а прем’єра стрічки відбулася на фестивалі незалежного кіно Sundance. Розповідаємо, як створювався фільм.
Про фільм
Події "Очі: Легенда Карпат" розгортаються у віддаленому карпатському селі (яке, до речі, знімали на натурі, безпосередньо в Карпатах, щоправда, зі зрозумілих причин, не з українського, а з румунського боку кордону). Це — історія про сором’язливу дівчину-підлітка на ім’я Юля, котру, як і решту сільських дітей, ростили в страху перед загадковими, трохи схожими на мавп магічними істотами, що здавна живуть у навколишніх лісах. Місцеві мешканці називають цих істот Очі та вважають їх злими й небезпечними. Та одного разу Юля знаходить пораненого та покинутого малюка Очі. І дівчина розуміє, що це — зовсім не монстр, а просто налякана дитина, котрій потрібна допомога. Тож Юля, попри всі правила та заборони дорослих, тікає разом із малюком Очі у гори, щоб допомогти йому повернутися додому.
Про режисера
Режисером і сценаристом фільму став Ісайя Саксон, відомий своєю роботою над кліпами Бьорк та Каньє Веста. Для нього — це перший повнометражний фільм, який, зокрема, стає й певним дослідженням власного роду, який бере початок з українських Карпат.
"В Академії мистецтв у Сан-Франциско, де я вчився на кінорежисурі, я відвідував курси практичних ефектів, малювання та скульптури, тому в мене формувався ілюстративний та скульптурний підхід до кіновиробництва, — розповідає Ісая Саксон. — Для мене кіновиробництво — це не лише написання діалогів та знімання акторів. Це ще й малювання, задум і подальше відтворення фантастичних персонажів у реальному світі".
Його дебютний незалежний фільм, власне, й був знятий без таких ресурсів: бюджет "Очі: Легенда Карпат" складає лише $10 млн. "Якби цей фільм знімала велика студія, він, ймовірно, коштував би понад $100 млн!" — пише Deadline, називаючи стрічку "ковтком свіжого повітря".
Про акторів
У своєму дебютному фільмі Ісаї Саксону — режисеру, який раніше прославився креативними музичними відео, зокрема кліпом Wanderlust для Björk, — вдалося зібрати надзвичайний акторський ансамбль. Головну героїню втілила 16-річна німкеня Гелена Зенгель, яка прославилася 2020 року у вестерні Пола Грінграсса "Новини з усього світу" (2020): дівчина зіграла там разом із Томом Генксом і отримала за цю роботу номінації на "Золотий глобус" та на премію Гільдії кіноакторів США як "Найкраща акторка другого плану".
Батька Юлі Максима, ватажка загону мисливців на Очі, грає чотириразовий номінант на "Оскар" Віллем Дефо ("Носферату", "Бідолашні створіння"), а мати дівчини Дашу — дворазова оскарівська номінантка Емілі Вотсон ("Розсікаючи хвилі", серіали "Чорнобиль", "Дюна: Пророцтво"). І ще є Петро — мисливець на Очі й зведений брат Юлі, якого зіграв Фінн Вулфгард з "Дивних див".
Стрічку взяла на світову дистрибуцію культова студія А24, а прем’єра "Очі: Легенда Карпат" відбулася на найпрестижнішому фестивалі незалежного кіно Sundance, де критики в один голос відзначали як видатну гру акторів, так і неймовірну роботу і режисера, і оператора, і художників-постановників.
Кінематографічне натхнення: Міядзакі та Спілберг
Коли Ісая Саксон починав кар’єру як режисер музичних відеокліпів, він надихався роботами, що їх створили для музикантів (зокрема, таких, як Aphex Twin і Björk) відомі кінорежисери Спайк Джонз, Мішель Ґондрі тощо. У цих кліпах реальність діяла за логікою сновидінь й існувала в імерсивних всесвітах, що були водночас сюрреалістичними та цілісно сформованими.
Ідея сценарію "Очі: Легенда Карпат" виникла з інтересу Саксона до зв'язку між дитиною та магічним чи інопланетним створінням, яке відкриває дитині шлях до ширшого пізнання світу: так, як це змальовано в улюблених фільмах режисера — "Мій сусід Тоторо" Хаяо Міядзакі та "Інопланетянин" Стівена Спілберга. А також — у більш реалістичних драмах зі схожим сюжетом: фільмі Кена Лоуча "Кес" про стосунки між хлопчиком і соколом та стрічці "Чорний жеребець" Керрол Беллард про хлопчика та арабського скакуна, що єдині вижили після трощі корабля та опинилися на безлюдному острові.
Музичні рішення: горловий спів і українські пісні
"Мене бентежить наша залежність від мови як основної форми спілкування між людьми, — каже Ісая Саксон. — Мені самому важко виражати себе словами, тому мої ліки — це музика, картини, танець та рух. Саме тому у фільмі я сконцентрувався на невербальному спілкуванні між Юлею та малюком Очі: я зрозумів, що спроба спілкування між цими двома персонажами різних видів має бути музичною".
Для того, щоб створити емоційну музичну мову, якою спілкуються Очі, режисер використав поєднання техніки людського горлового співу та свисту зі звуками птахів: пересмішника та ворона. А щоб Юля теж могла "говорити" цією мовою — використав гокет: техніку багатоголосної композиції у музиці XIII–XIV століть, де музика поділена між двома або більш голосами, що швидко чергуються таким чином: один голос звучить, коли інший мовчить (Саксон надихнувся цією концепцією завдяки своїй дружині-музикантці, яка експериментує з цією технікою у власній творчості).
Використовує цю техніку і Даша, мама Юлі, але застосовує для цього не власний голос, а допоміжний засіб — флояру: український народний дерев'яний духовий інструмент, різновид відкритої флейти.
Безумовно, флояра Даші додає українського колориту стрічці. Але — не лише вона. Також у фільмі можна почути українські пісні: зокрема "Три поради" Ігоря Шамо на слова Юрія Рибчинського у виконанні Ліни Прохорової, "Русалоньку" співачки Русі, а також легендарний народний романс "Взяв би я бандуру" у виконанні героя Віллема Дефо.
"Очі: Легенда Карпат" можна подивитися у кінотеатрах вже 24 квітня.