Режисер Гаспар Ное побудував свою кар'єру на вивченні меж людського досвіду. Його фільми занурюють у глибини надприродності, грубості, відвертості. На них іноді важко дивитися, і завжди важко забути. 27 грудня Ное виповнюється 55 років – у день народження режисера Vogue.ua розповідає про візуальне в його роботах.
З всього п'ятьма повнометражними фільмами, Гаспар Ное зарекомендував себе як один з найбільш видовищних режисерів. Ное завжди знає, як загіпнотизувати і схвилювати аудиторію.
Ное використовує досить універсальну кінематографічну мову. Як і всі великі художники, у своїх фільмах Гаспар говорить про життя, смерть і любов. Режисер знімає вельми похмуре кіно, але воно радше таким вдається через його метод роботи: життя пізнається через смерть, любов через ненависть, ніжність через насильство. "Один проти всіх" і "Незворотність" – бенефіс агресії, "Любов" наповнена емоційним насильством, "Вхід у порожнечу" і, взагалі, про гаснучу свідомість, що межує зі смертю.
Змінена свідомість – один з головних прийомів режисера. У його персонажів близькі стосунки з різного роду стимуляторами, чи то алкоголь, чи психотропні речовини. Супутником персонажа Касселя в "Незворотності" є порошок. На початку "Любові" головний герой поринає у спогади в наркотичному серпанку. "Вхід у порожнечу" – і зовсім одна велика галюцинація. Цей прийом націлений на те, щоб викликати почуття "приходу", як від впливу наркотику. У "Екстазі", який представили на екрани цього року, наркотики – це взагалі головний сюжетний тригер, який перетворює вечірку в масовий бед-тріп.
Незважаючи на кричущу аморальність його картин, Гаспар Ное знімає кіно дуже чесно, відкрито і реалістично. Дня нього не існує заборонених тем: інцест ("Один проти всіх", "Вхід в пустоту"), аборт, вбивство, згвалтування, самогубство, наркоманія, проституція та інше. Всі жорстокі і відверті сцени схожі радше на документальні кадри, а не художнє кіно.
Один з найвідоміших випадків, пов'язаних з реакцією на фільми Ное – це реакція на сцену згвалтування в стрічці "Незворотність". Під час першого показу на 55-му Каннському кінофестивалі глядачі були настільки шоковані, що більше двох сотень людей вийшли із залу, а деякі навіть скаржилися на погане самопочуття. Перші 30 хвилин фільму супроводжує фоновий шум низької частоти в 28 МГц. Цей звук важко вловити, він часто виникає під час землетрусів і може викликати у людей блювоту і запаморочення. Саме цей прийом став причиною того, що багато людей покинули сеанс. Деякі глядачі вийшли, реагуючи так на жорстоке зґвалтування і садомазохізм, що відбувається в нічному гей-клубі. Закріпити враження Ное вирішив за допомогою яскравих спалахів, які можуть викликати судоми і подразнення очей. "Моя мета полягала в тому, щоб ви відчули, що зійшли з розуму", – сказав Ной в інтерв'ю.
Бенуа Дебі – оператор майже всіх фільмів Гаспара Ное. На його рахунку всі головні картини сучасного неонуара. У "Незворотності" оператор безупинно обертається навколо героїв, в "Любові" дихає в потилицю герою, у "Вході в порожнечу" то підносить до небес, то залазить комусь під спідницю. Подібні прийоми шокують глядача. Зняті ним кадри змушують все всередині стискатися, вони давлять своїми ракурсами, освітленням, довгими планами і "літаючою" камерою.
Екран у Гаспара Ное завжди пульсує, спалахує. Він вміло грає зі кольором, який завжди допомагає створити режисерові необхідну атмосферу. Його улюблений – червоний.
Нігілізм Ное відчувається і щодо часу. У фільмах режисера не існує лінійних законів. У "Любові" минуле і сьогодення зливаються в одне ціле. "Вхід у порожнечу" – чергування життя, смерті і посмертних справ, "Екстаз" теж починається з кінця, а титри там, і зовсім, в середині. "Геніальний і нестерпний одночасно" – таку характеристику дав "Екстазу" батько Гаспара, художник Луїс Феліпе Ное. Так можна сказати про всі його фільми.