У другому епізоді екранізації BBC і Hulu роману Салі Руні "Нормальні люди" є шестихвилинна сексуальна сцена між двома її головними персонажами. У ній Меріенн (Дейзі Едгар-Джонс) втрачає цноту з однокласником Коннеллом (Пол Мескал), з яким у неї таємний роман. Цей непохитно інтимний і емоційно насичений момент демонструє їхню вразливість і прагнення до поглиблення стосунків. Правдоподібність і щирість сцени — заслуга двох акторів, режисерів серіалу Ленні Абрагамсона і Гетті Макдональд, а також координаторки інтимних сцен Іти О'Браєн, яка поставила хореографію кожного поцілунку, дотику й обміну сексуальною енергією в шоу.
Пропрацювавши танцюристкою, акторкою й режисеркою понад десять років, О'Браєн почала розробляти найкращі практики для інтимних сцен, сексуального змісту й оголених тіл у кіно, на телебаченні й у театрі шість років тому. "Я почала дивитися на те, як ми можемо гарантувати безпеку акторів і що маємо зробити, щоб допомогти їм увійти в роботу, і піти в кінці дня додому в гарному настрої", — говорить вона. Її роль, додає постановниця, подібна до ролі координатора каскадерів, включно з оцінкою ризиків, репетиціями та спостереженнями на знімальному майданчику, щоб у виконавців була чітка структура для експериментів.
У міру того, як популярність шоу злітає — його вже подивилися 16,2 млн раза на BBC iPlayer — Vogue поспілкувався з О'Браєн через Zoom, щоб обговорити планування знімання в період менструальних циклів, семінари, присвячені ритуалам спарювання тварин і тому, як координатори інтимних сцен змінюють індустрію.
Секс — невіддільна частина роману Саллі Руні. Як Вам вдалося вивести цю близькість на екран?
У творах Саллі Руні фокус завжди спрямований на історії, і після прочитання роману я помітила, що ми всі були залучені у внутрішню психологію персонажів і в їхні інтимні моменти. Коли Меріенн і Коннелл разом — вони прекрасні й дуже відрізняються від тих людей, якими вони виявляють себе зовнішньому світу, коли перебувають зі своїми друзями. Тому я подумала, що якщо шоу шануватиме це, то інтимний зміст має бути природною історією.
Кожен інтимний момент — це хореографія? Чи в акторів є місце для експериментів?
Ми починаємо зі сценарію і кодуємо його кольором: її рухи виділено рожевим, його — зеленим, а жовтим — те, що вони роблять разом. Так, наприклад, в одній сцені сценарію мовиться: "Вона цілує його. Поцілунок поглиблюється. Він рухає рукою по її тілу. Вона підштовхує його до себе". Ми розбираємо й продумуємо всі деталі. Потім ми переводимо все в хореографію, але без будь-якого нав’язування акторам. На репетиціях я стежу за процесом, щоб переконатися, що в діях акторів є ясність, згода й дозвіл, коли йдеться про дотик. Це все якоюсь мірою полегшує роботу, тому що актори знають, що відбувається, і тоді вони можуть привнести власне бачення чи поривання у виконання.
Як змінюється Ваша робота, коли Ви перебуваєте на знімальному майданчику?
Я зустрічаюся з режисером й акторами за день до того, як вони знімають інтимну сцену, щоб вони мали змогу поговорити зі мною про все, що їх хвилює. Перш ніж ми підемо на знімальний майданчик, я завжди заходжу до них у трейлер і просто цікавлюся, як вони почуваються — про це важливо знати. Іноді я раджу режисерам, по змозі з’ясувати менструальний цикл актриси й організувати фільмування так, щоб у них не було менструації в той час. Я вважаю, що вся комунікація в команді має бути прозора.
Які розмови у Вас були з Дейзі й Полом, коли Ви готували їх до цих сцен?
Актори хочуть продемонструвати якнайкраще виконання. Вони завжди готові сказати "так", але нам важливо було створити атмосферу, у якій вони не просто говорять "так", тому що думають, що це потрібно. Ленні [Абрагамсон] розмовляв з ними. У кожного була копія роману, тому вони знали, що від них потрібно. Але чи були вони цим задоволені? На моїй першій зустрічі з Дейзі й Полом, під час репетиції, я виступила з презентацією й показала їм принципи роботи над інтимними сценами. Потім ми працювали над певними рухами. Коли закінчили, вони пішли, знаючи, що все буде зроблено професійно.
Чи були речі, які вони не хотіли робити?
Є сцена, коли вони вперше збираються разом у будинку Меріенн у Дубліні, і ми обговорювали, які частини тіла можуть бути залучені в кадрі. Я питала, що для них дозволено, і отримувала відповідь "так" чи "ні". Дуже важливо знати, що для акторів є за межами дозволеного. Ваше "ні" — подарунок для всіх. Це дає нам змогу працювати вільно й знати, що ваше "так" — це й справді щось допустиме.
Які сексуальні сцени були найскладнішими для виконання?
У Дейзі й Пола був такий прекрасний зв’язок, що завжди було цікаво спостерігати, як їхні герої Меріенн і Коннелл кохалися з іншими людьми. На той час, коли ми дісталися до кінця фільмування, Дейзі й Пол добре розуміли одне одного. Але з кимось новим завжди доводилося з’ясовувати який вигляд матиме процес і як все це працюватиме. Але це не труднощі, а просто інший підхід.
Меріенн також експериментує з БДСМ і підкоренням. Як Ви підійшли до цієї теми?
Гетті [Макдональд] ясно дала зрозуміти, що вона хотіла, щоб у цій фетиш-грі брали участь дві дорослі людини, згодні на такі дії. У цих сценах є бандаж і певний ступінь насилля, але також є й момент, коли гра зупиняється. Гетті хотіла, щоб ці сцени були про Меріенн і про те, як вона почувається.
Деякі сексуальні сцени також дуже еротичні. Чи допомагає це усунути упередженість, що пропрацьована хореографія унеможливлює природну хімію й спонтанність моменту?
Коли є вже певна структура сцени, актор може бути вільним в її виконанні. Я сподіваюся, що люди тепер чіткіше розумітимуть, що робить координатор інтимних сцен. Зрештою, ця робота робиться для того, щоб створювався якісний контент.
Ви також працювали над серіалами "Статеве виховання" від Netflix, "Хранителі" від HBO і "Джентльмен Джек" від BBC і HBO. Як Ваша робота відрізняється від проєкту до проєкту?
Головне брати до уваги жанр проєкту, чи то комедія, чи драма, а потім вже йде сценарій. Що стосується "Джентльмена Джека", то йшлося про втілення в життя роботи Саллі Вейнрайт і щоденників Анни Лістер. Потім, у "Статевому вихованні", у нас був семінар з акторами, де ми розглянули поведінку тварин у шлюбних ритуалах. Це інструмент, за допомогою якого ми можемо деталізувати інтимний контент і створювати рухи, які підходять для персонажа. Це відводить актора від їхнього особистого інтимного вираження, розділяючи своє тіло на приватне й тіло професіонала.
Чи справді #MeToo і Time's Up змінили підхід галузі до інтимних сцен?
Люди завжди говорили про те, що сексуальні сцени було важко знімати, але до #MeToo, здавалося, що не може бути ніякого зрушення, тому що індустрія допускала певну поведінку. Але #MeToo і Time's Up спонукали до того, що люди більше не могли заплющувати очі на те, що відбувається. Пам’ятаю проєкт, у якому я працювала у 2018 році. У нас відбулася зустріч з продюсерами, які зачитували свої кодекси поведінки. Це було неймовірно! Але також бували й випадки, коли мене запрошували в проєкти, просили поспілкуватися з акторами, підготувати відмову від наготи, а потім на знімальному майданчику просто стояти осторонь і нічого не робити. У таких випадках працювати непросто.
Ви розробили методику Intimacy on Set. Чи варто очікувати що скоро за нею працюватимуть в усьому світі?
Я представила цю методику на зустрічі Time's Up у Великій Британії, і її схвалила організація Women in Film & Television. Поступово різні органи також створили свої власні методики, зокрема й Time's Up у США й Directors UK. Я була консультантом зі складання обох. Вона поширюється в усьому світі й ми хочемо, щоб вона діяла на законодавчому рівні. Має бути попередня умова, щоб у постанові, як і в разі з трюками або танцювальними епізодами, інтимний зміст визначався під час першого прочитання сценарію й залучалася методика. Якщо є змодельований сексуальний зміст, має бути найнято координатора сексуальних сцен. І так має відбуватися не на розсуд кожного виробництва, а це має бути стандартна процедура.
Текст: Radhika Seth