"Холодна війна" Павла Павліковського отримала відразу три номінації на "Оскара": "Найкращий фільм на іноземній мові", "Найкраща режисура" і "Найкраща операторська робота". Vogue.ua розповідає про те, як поляк Павел Павліковський став одним з ключових режисерів сучасності.
У Павла Павліковського дуже впізнаваний стиль – його фільми легко вирізнити з десятка інших. І справа не тільки у манері знімати чорно-біле кіно (його "Жінка з п'ятого округу", наприклад, не чорно-біла, але все одно знята у приглушених тонах), а, перш за все, в нюансах: його фільми тривожні, часто закінчуються нічим, а ще в них чудова музика (Павліковський – піаніст-аматор). Якщо цього року його "Холодна війна" отримає "Оскара", то це буде друга статуетка для режисера – 2013 року він отримав статуетку за ще одну чорно-білу драму, "Іда".
Павліковський народився у Варшаві, але вже давно живе в Лондоні. Виріс в дуже інтелігентній сім'ї, закінчив Оксфорд. Його мама – професор англійської літератури, батько – військовий лікар. Складні відносини батьків, які то сходилися, то розходилися, дуже вплинули на Павла – і пізніше стали основою фільму "Холодна війна". У 14 років, ще юнак, він вирушив з мамою на канікули в Лондон – і залишився там на все життя. У дев'яності Павліковський прославився як режисер-документаліст. Одна з найвідоміших його робіт, фільм "Москва-півники", є дослідженням світу популярного російського письменника Венедикта Єрофєєва.
Сьогодні в біографії Павліковського – 6 повнометражних художніх фільмів. Найсильніші з них – "Іда" і "Холодна війна" – дуже особисті для режисера: обидва присвячені минулому не тільки його рідної Польщі, а й його сім'ї. Але цікаво, що до кіно про наболіле Павліковський прийшов не відразу. Так, на початку 2000-х він знімав цілком мейнстрімове кіно: це "Моє літо любові" з Емілі Блант, і "Жінка з п'ятого округу" з Ітаном Гоуком і Крістін Скотт Томас.
Новий період творчості Павліковського розпочався з "Іди" – неймовірної краси кіно про черницю Анну, яка намагається знайти своїх батьків євреїв, убитих під час війни. Дія відбувається в 60-і і розкриває багато неприємних проблем, серед яких післявоєнні репресії, колабораціонізм. В основі стрічки – особиста історія режисера: в дитинстві він дізнався, що його бабуся по батьковій лінії була єврейкою і загинула в одному з концтаборів. Теми трагедії, болю і минулого, яке не дає спокою і сьогоденню, він продовжує і у своєму новому фільмі – "Холодній війні", яка 2018 року отримала головний приз Каннського кінофестивалю.
"Холодна війна" розповідає про любов диригента Віктора і юної співачки Зули, пристрасна історія яких розгортається у повоєнній Європі, на тлі Холодної війни і політичних інтриг. В основі фільму – історія батьків Павліковського. Їх звали, як і героїв, Віктор і Зула: вони померли 1989 року, були разом більше 40 років, то розлучались, то повертались один до одного – страждали через політичні обставини, які розділяли не тільки Європу, але і їхню родину.
Й "Іда", і "Холодна війна" – перші фільми, що Павліковський зняв у Польщі на рідній мові. Він повернувся до Польщі 2013 року, у віці 56 років. На батьківщині до нього ставлення неоднозначне – "Іду", наприклад, сприйняли дуже критично через те, що в деяких сценах Павло зображує поляків, які співпрацюють з нацистами. Повернутися до Варшави Павліковського також змусила особиста історія: 2006 року померла його дружина, і через деякий час він переїхав на історичну батьківщину. 2017 року Павло знову одружився – на польській моделі Малгоші Белі.
Чи отримає Павліковський другий у своїй кар'єрі "Оскар", стане відомо 24 лютого. Незалежно від цього, сьогодні він – один з найяскравіших європейських режисерів, який знімає непередбачуване, неформальне, дуже особисте кіно. Тим часом зараз, за повідомленням Variety, Павліковський знімає фільм про письменника і активіста Едуарда Лимонова – прем'єра запланована на 2019 рік.