Фантастична мелодрама "Бідолашні створіння" грецького кінорежисера Йоргоса Лантімоса стала одним з тріумфаторів премії "Оскар" цього року. Про що ця картина з точки зору психології? Розбиралися разом з психологинею Юлею Гайдай.
Історія розповідає про Беллу – вагітну жінку, яка вчинила самогубство, але була "врятована" доктором Богвіном Бакстером .Хірург пересаджує жінці мозок її ненародженої дитини і таким чином оживляє Беллу. В картині з’являється образ дорослої жінки з мозком немовля. Героїня досліджує себе і світ інстинктивно. Вона погано контролює тіло та імпульси, в дорослому віці вчиться говорити, ходити і формулювати свої почуття в слова. Режисер підкреслює стадію раннього розвитку Белли за допомогою гри кольору і відображає цей період в чорно-білій палітрі, адже немовлята розрізняють виключно чорно-білий спектр кольорів.
Трапляється криза росту і глядач вже спостерігає Беллу у стадії раннього розвитку. Вона відкриває в собі прагнення досліджувати світ поза батьківським будинком, а згодом переходить до чуттєвого дослідження власного тіла. Що є характерним для розвитку психіки та формування особистості цього періоду. Белла швидко відкриває свою здатність до того, щоб отримувати задоволення, а дорослим, часто, страшно помічати розвиток сексуальності дитини.
Кожна глава фільму, певним чином, співпадає з різними етапами розвитку головної героїні. Якщо у Лондоні вона була дитиною, то Лісабон зображає пубертатний період життя дівчини. Покинувши дім батька, зі своїм коханцем Белла відправляється у подорож. Звернемо увагу як нереалістично Лантімос відображає Лісабон. Краєвиди лишаються казковими, дитячими, неначе намальованими. Це аналогія того, що Белла сприймає світ довкола все ще інфантильно. З іншого боку дівчина не соціалізована, вона спрагла до швидких задоволень, не контролює свої імпульси, не розуміє заборони і правила етикету. Белла чуттєво досліджує світ і себе в ньому, інтуїтивно, експериментуючи. Так у стрічці зображені типові характеристики підліткового зламу психічних процесів. Беллу, як неслухняного підлітка, ізолюють на кораблі. Декоратори навмисно створювали з корабля образ "клітки" в якій перебуває героїня.
Наступає фаза дорослішання Белли. Події відбуваються в Олександрії, де жінка вперше стикається з болем, голодом, хворобами і смертю. Пронизана сильною емоцією, вона усвідомлює, що хоче допомагати людям. Дівчина та її коханець опиняються в Парижі. Саме там закінчується підлітковий період головної героїні. Картинка реалістична, чітка та відповідає дійсності. Белла, послідовно вивчає і розуміє себе, пізнає власне тіло і свідомість .Вона еволюціонує в самобутню особистість. У періоді становлення особистості режисер зображує жінку, яка стикається з труднощами, бореться за власні права та інтереси. Але врешті Белла втрачає чутливість, відчуває спустошення і наступає особистісна криза.
Криза – це джерело набуття нового досвіду і шлях до внутрішньої ідеї. Переживаючи ознаки депресії, від втрати всіх попередніх сенсів, Белла відправляється на пошук нових. До своїх внутрішніх цінностей. Життєвий досвід Белли перетворює її на соціалістку і феміністку, а також на людину якій важливо допомагати іншим. Її більше не можливо обмежити. Вона знає хто вона є по своїй суті.
У фіналі стрічки разом з Беллою глядач проживає момент прийняття. Прийняття себе, свого походження та своєї історії. Входження в стан психологічного контролю над собою та своїм життям.