Завдяки участі в супергеройському бойовику "Месники" Скарлетт Йоганссон стала однією з найбільш високооплачуваних акторок у світі. Але 20 років тому вона починала кар'єру зовсім в іншому кіно — у фільмах Софії Копполи, Вуді Аллена і Пітера Веббера. 22 листопада акторці виповнюється 40 років, а vogue.ua згадує її найкращі кінострічки, які хочеться переглядати знову і знову.
"Труднощі перекладу"
Скарлетт Йоганссон — працьовита акторка. Уже в 8 років вона грала в театрі разом з ІтаномГоуком, у 10 — знялася в невеликій ролі у фільмі "Норт", а в 11 — стала партнеркою Шона Коннері в картині "Справедливий суд". У 19 років вона познайомилася з молодою режисеркою Софією Копполою і знялася в її фільмі "Труднощі перекладу". Зворушливе, тонке кіно про почуття, які виникають між двома самотніми людьми в Токіо, отримало чотири номінації на "Оскара" і одну статуетку — за найкращий сценарій. Пощастило Йоганссон тоді не тільки з режисером, але і з партнером — ним був неймовірний Білл Мюррей.
"Дівчина з перлинною сережкою"
2003 року разом з "Труднощами перекладу" Скарлетт Йоганссон знялась у ще одному важливому фільмі "Дівчина з перловою сережкою". "Коли я сказав продюсерам, що хочу взяти 18-річну нікому не відому акторку на головну роль, вони злегка занепокоїлися. Про неї мало хто знав, — згадує режисер фільму Пітер Веббер. — Я відстоював Скарлетт. Пам'ятаю, як зустрів її в Нью-Йорку незадовго до початку знімань. У Нью-Йорку режисер зустрічає багато молодих акторок, але вона мені запам'яталася. 18-річна Скарлетт була справжньою: живою, повною пристрасті та зовсім не схожою на тих анорексичок, які нічого не їдять в надії бути зауваженими скаутом або менеджером кастингу. Вона поводилася розкуто, розслаблено, навіть ліниво".
Фільм, який розповідає про художника Яна Вермеєра і його стосунки зі служницею Грит, що стала його музою, знятий дуже гарно — він дійсно нагадує картини нідерландських митців. Органічна в образі Грит і 19-річна Скарлетт: вона чуттєва, мовчазна, а її рухи та пластика в цій стрічці дуже красномовні. "Дівчина з перловою сережкою" отримала три номінації на "Оскара".
"Матч Пойнт"
2005 року в Каннах показали "Матч Пойнт" — фільм, який на довгі роки стане чи не найкращою роботою Вуді Аллена. З цієї картини почалася дружба режисера і Йоганссон. Акторка міцно оселилася в списку його муз і пізніше знялася в "Сенсації" і "Вікі Крістіна Барселона". "Матч Пойнт" приніс їй номінацію на "Оскара". Її Нора — харизматична дівчина, якою по-справжньому одержимий головний герой, тенісист Кріс. "Матч Пойнт" остаточно підтвердив, що Скарлетт — акторка, яку обожнює камера.
"Сенсація"
Другий фільм Вуді Аллена з Скарлетт Йоганссон у головній ролі. "Сенсація" — легковажна комедія про кохання, саспенс і вбивства", як означив її сам режисер. З впевненої і спокусливої" в "Матч Пойнті" Йоганссон у "Сенсації" перетворилася на скромну і наївну дівчину, яка впадає, немов у вир, у роман із загадковим лордом (Г'юДжекман) і в розслідування не менше загадкового вбивства. І все це — під романтичну музику Гріга і Чайковського.
"Чорна орхідея"
Перша і єдина робота Йоганссон зі знаменитим режисером Браяном де Пальма. Де Пальма традиційно зібрав сильний склад: Гіларі Суонк, Джош Гартнетт, Скарлетт Йоганссон. Остання відмінно вписалася в похмуру атмосферу цього нуарного детектива про вбивство голлівудської старлетки. На роль КейЛейк, колишньої повії та подруги поліцейського, спочатку пробувалася Гвен Стефані, але кастинг пройшла Скарлетт Йоганссон.
"Шлюбна історія"
У цьому емоційно насиченому фільмі режисера Ноя Баумбаха Скарлетт Йоганссон створила один із найглибших і найособистіших образів своєї кар’єри. Її героїня Ніколь — актриса, яка переживає болісний процес розлучення зі своїм чоловіком, театральним режисером, якого зіграв Адам Драйвер. Йоганссон майстерно показує складний внутрішній світ жінки, розриваючи аудиторію між співчуттям і захопленням її рішучістю відстояти себе. Її гра принесла номінацію на "Оскар" і захоплені відгуки критиків за автентичність та багатогранність емоцій. Фільм став не лише гімном складнощам сімейного життя, а й демонстрацією акторської зрілості Скарлетт.
"Кролик Джоджо"
У сатиричній драмі Тайки Вайтіті актриса втілює ніжний і трагічний образ матері в нацистській Німеччині. Її героїня Розі — відважна жінка, яка виховує сина Джоджо, змушеного боротися із пропагандою та власними переконаннями. Йоганссон вдалося наповнити цей образ тонкою рівновагою між материнською любов’ю, гумором і невимовним болем. Її робота була відзначена номінацією на "Оскар" за роль другого плану, а сам фільм став важливим висловлюванням про людяність у найтемніші часи.