У 2006 році Софія Коппола змахнула порох із історії про Марію-Антуанетту, знявши панковський і незвичайний байопік. У цьому матеріалі Vogue вивчив і розібрав гардероб найсуперечливішої королеви в культовому фільмі.
Коли Софія Коппола взялася за втілення історії про Марію Антуанетту, це було не з метою зробити з неї класичний байопік, яких ми бачили сотні. Режисерка вхопила саму суть того, якою була королева на самому початку свого шляху: 15-річною дівчинкою, яка мала стати найвідомішою жінкою в Європі. Софія Коппола накладає голлівудський гламур на коридори Версаля і перетворює Марію-Антуанетту на діву. Картина стала приємною, гострою і рок-н-рольною, попри те, що вона не на 100% автентична. У пишних сукнях, блискучих прикрасах з карколомними зачісками Марія-Антуанетта наново винайшла європейську моду в розрізненому суспільстві і постійному пошуку безтурботності — саме на цьому режисерка сконцентрувала увагу.
Головною художницею з костюмів Софія Коппола призначила чотириразову володарку премії "Оскар" Мілену Канонеро, яка працювала над багатьма культовими фільмами: від "Механічного апельсина" до "Баррі Ліндона" та "Хрещеного батька 3". За роботу над "Марією-Антуанеттою" Мілену Канонеро було нагороджено золотою статуеткою. Художниця з костюмів доклала зусиль, щоб створити цікавий і правдоподібний гардероб для історичного байопіку, подібного якому ще не було.
Початок роботи над костюмами привів Мілену Канонеро до вивчення вбрання Рози Бертін — кравчині і близької подруги королеви Франції. Прозвана "міністром моди", Роза була незамінною помічницею у створенні образів Марії-Антуанетти, яка покладалася на допомогу Бертін у будь-яких питаннях стосовно свого гардеробу. Кутюр'є змушувала королеву витрачати статки для найрозкішніших тканини і прикрас. Згодом стиль королеви, названий à la reine, поширився на всьому континенті.
Щоб відтворити розкішний монарший гардероб, Мілена Канонеро починала з реконструкції справжніх суконь, які зберігаються в музеях або ж зображені на картинах молодої австрійки. Зокрема, це стосується світло-блакитного вбрання Марії-Антуанетти, зображеного на портреті авторства Жана-Батиста Шарпантье. Художниця з костюмів відтворила навіть сукню персикового кольору, прикрашену безліччю оборок, у якій Марія-Антуанетта постала на портреті, написаному до її шлюбу з майбутнім королем Людовіком XVI. Відповідаючи на запитання про роботу над костюмами, Мілена Канонеро зізналася: "Я хотіла створити реалістичний гардероб, але стилізованіший, ніж реальний. Тому я взяла за зразок тогочасну моду, одночасно алегоризуючи її".
Лише одне слово супроводжуватиме гардероб Кірстен Данст упродовж усіх зйомок фільму: пастель. Попри майже панківську атмосферу фільму, молода австрійка упродовж усієї картини залишається пташеням, що випало з гнізда.
В одній із знаменитих сцен фільму придбання туфель, прикрашених дорогоцінним камінням і суконь із оборками змінюється кадрами французької випічки та дессертів. Як маленька цукерка, Марія-Антуанетта Софії Копполи одягнена в тканини типу layette (спеціальні тканини для новонароджених), що переливаються, та легкі матеріали з тафти й шовку, що підкреслюють її прекрасне дитяче обличчя і таку крихку статуру. Вона протистоїть графині Баррі (Азія Ардженто), представленій вульгарною куртизанкою, відкинутою двором. Ця естетика посилює ідею, що лежить в основі роботи режисера: Марія-Антуанетта була лише дитиною, яка шукала розваг. Покинута королем, вона стає об'єктом бажання для звабливого графа Ферзена, роль якого виконав Джеймі Дорнан.
Щоб допомогти Мілені Канонеро передати задуману концепцію, Софія Коппола надіслала їй коробку макарунів Ladurée пудрових відтінків. Натяк був зрозумілий: дизайнерка подарувала Марії-Антуанетті найбагатший королівський гардероб в історії кіно, чергуючи закатані спідниці, англійські сукні й легкі нічні сорочки з шовкової тканини.
Насправді Марію-Антуанетту часто критикували за те, що вона була легковажною і марнотратною королевою, яка не дбала про проблнми свого народу. Але між п'яними вечірками та ескападами в Малому Тріаноні Марія-Антуанетта також виконувала свої обов'язки з елегантністю, що рідко зустрічається у Версалі. Особливо це стосується часу її заміжжя й коронації її обранця.
У фільмі Кірстен Данст носить багаті, прикрашені сукні з перебільшено розширеними стегнами і спеціальним криноліном. Цей фасон був дуже популярний і іспанському дворі, носився у Версалі на особливо урочистих заходах і називався "придворним". Весільна сукня, створена для фільму, нагадує портрет Марії-Антуанетти авторства Елізабет Віже-Лебрен, де добре видно повноту її сукні зі схожими оборками та бантами на бюсті.
Щоб довести до досконалості образ Марії-Антуанетти, Мілена Канонеро не обмежується розкішними сукнями з рюшами. Для створення взуття вона звернулася до Маноло Бланіка. Мюлі, туфлі на невеликому підборі, шовк, оксамит і завитки, прикрашені кристалами... Шафа королеви — це печера Алі-Баби. Іспанська дизайнерка надихалася картинами того часу, а також моделями взуття, які досі можна знайти у паризьких і лондонських музеях.
По дорогоцінні прикраси художниця з костюмів звернулася до Фреда Лейтона. Намиста, сережки, блискучі аксесуари для волосся... Майже 4 мільйони дорогоцінних каменів і перлин були надані брендом для виробництва. Використані кольори були такими ж ніжними, як і для суконь: білий діамант, терпка бірюза і апетитні цукерково-рожеві камені прикрашають шию Кірстен Данст.
Ще один важливий предмет гардеробу Марії Антуанетти: корсет. Невід'ємний елемент тогочасної моди, він так само виділяється, як і сукні, які його покривають. Мереживо, волани і завжди ці пудрові відтінки, які пом'якшують витончені форми юної монархині.
Через п'ятнадцять років після виходу фільму і три століття після смерті королеви пастель, як і раніше, провідна на подіумі. Блідо-рожевий, жовтий, блакитний... Ці ніжні відтінки впроваджуються в колекції брендів, у соціальні мережі й на вулиці. Подібно до тих молодих аристократів, які проміняли нудьгу на азартні ігри та алкогольні безсонні ночі, пастель з'являється на модному ландшафті як ковток свіжого повітря серед мороку пандемії. І навіть якщо сукні у стилі рококо та гігантські зачіски більше не є часткою нашого повсякденного життя, Марія-Антуанетта залишається вічним джерелом натхнення.
Текст: Floriane Reynaud
За матеріалами vogue.com.fr