З 4 по 8 грудня в київському Будинку кіно покажуть документальні кінострічки про легендарного фотографа Пітера Ліндберга і музиканта Ніка Кейва – в межах фестивалю про музику та культуру Intro. Vogue.ua вибрав найцікавіші фільми програми.
"Пітер Ліндберг. Жіночі історії" – стрічка не лише про моду, fashion-фотографію і зйомки для журналу Vogue. Вона ще й про те, звідки взявся один з найзнаменитіших фотографів сучасності, культовий Пітер Ліндберг. До того, як стати зіркою світу моди, Ліндберг навчався в Берлінській академії мистецтв; він обожнював Ван Гога і виставляв в галереях власне концептуальне мистецтво. Чому і як він став художником? Де шукав натхнення? Як це, стояти по той бік його об'єктива? Режисер Жан-Мішель Вечіт побудував фільм не на бесідах з головним героєм, як цього можна було очікувати. Замість цього він дав право голосу тим, хто добре знав Ліндберга: його сестрам і колишнім дружинам, колегам і друзям – від супермоделі Наомі Кемпбелл до головної редакторки Vogue Italia, Франки Соццані.
Фільм "Берлінський фейсконтрольник" присвячений клубній культурі Берліна. Його герої – фейсконтрольники Свен Марквардт, Смайлі Болдвін і Франк Кюнстер, як повідомляє анотація, "були свідками зародження нічного життя міста. Ставши знаменитими завдяки роботі в Berghain, Delicious Donuts і King Size в кінці 90-х, вони і сьогодні продовжують захищати підступи до найкращих техноклубів Берліна". Режисер Девід Дитль показує, що ховається за суворою і брутальною маскою цих людей – їхні характер, емоції, ставлення до людей. Наприклад, Свен Марквардт, легендарний фейсконтрольник Berghain, жартує, що після смерті відстоїть чергу в босхівське пекло і в результаті не пройде фейс-контроль.
Ранок. Нік Кейв розплющує очі, встає з ліжка, відчиняє штори. У вікна б'є сонце; він чистить зуби, одягається, випиває каву, сідає в свій "Ягуар" і вирушає до студії. Документальний фільм Аяна Форсайта і Джейн Поллард відтворює один день з життя легендарного музиканта Ніка Кейва, в якому змішує реальність і вигадку. Камера показує Кейва в Брайтоні, під час сеансу у психолога, в його домівці в кріслі, де він говорить про батька і поняття "музи", під час роботи над новими піснями. Неважливо, де Нік Кейв справжній, а де грає роль – спостерігати за цією людиною є чистим задоволенням. Фільм отримав премію за найкращу режисуру і монтаж на фестивалі "Санденс".
Уявити Британію 80-х і 90-х без рейвів так само неможливо, як Лондон без Біг-Бена. Не дивно, що фільм названий "Неповною історією Британії": для британців рейв став новим футболом і новою релігією. Сюжет фільму зосереджений на подіях Summer of Love, коли на Трафальгарській площі зібралося понад 100 000 рейверів, сквотерів, еко- і громадських активістів. Фільм – частина масштабного проєкту "Друге літо любові", присвяченого музичним явищам 80-х у різних містах і країнах. Автор "Неповної історії Британії" – художник Джеремі Деллер, володар премії Тернера, а основою для фільму послугувала лекція художника про культуру рейвів, що він прочитав в одній зі шкіл Британії.