Новозеландська письменниця Елеонора Каттон стала наймолодшою з усіх, хто коли-небудь вигравав Букерівську премію — вона отримала її у 2013 році, у віці 28 років, за роман "Світила". На написання масштабного 830-сторінкового роману, дія якого відбувається в епоху "золотої лихоманки" в Новій Зеландії (1866) в авторки пішло п’ять років. 21 червня на BBC One вийшла перша серія однойменного серіалу, на створення якого пішло ще більше часу. Головну роль грає Єва Грін.
Тільки для першого епізоду серіалу Елеонора Каттон написала понад 100 чернеток. Легко зрозуміти чому: багато в чому серіал радикально відрізняється від роману (фактично, він починається там, де закінчується книга), але всі елементи, які роблять "Світила" таким надзвичайним витвором, все ще мають місце. Це зворушливі стосунки між ключовими героями, наркоманкою Анною Ветерелл (Ів Г’юсон) і мисливцем за золотом Емері Стейнсом (Гімеш Патель), поряд з убивствами й корабельними катастрофами — і все це на тлі пишної природної краси Нової Зеландії. Для тих, хто не читав роману Каттон, варто у двох словах описати синопсис. Він звучить так: "ряд персонажів опиняється втягненим у ланцюг таємничих подій, пов’язаних із загибеллю самотнього золотошукача, у хатині якого несподівано виявлено золотий скарб. Особливістю роману є символічна відповідність персонажів знакам зодіаку й планетам, використовуваним в астрології".
Найзагадковіший і водночас найпривабливіший персонаж у "Світилах" — лиходійка Лідія Веллс у виконанні Єви Грін. Вона — багата власниця картярського будинку, одягнена в розкішні оксамитові прикраси з коштовним камінням і капелюхи з павиним пір’ям. Єва Грін розповіла, на що очікувати від серіалу.
Як часто Ви зверталися до оригінального роману під час підготування до ролі?
Я свідомо вирішила просто прочитати сценарій і все, навмисне не звертаючись до книги. Тому що серіал кардинально відрізняється від роману, особливо в описі характеру Лідії, дуже складної героїні. Так, вона лиходійка, засліплена власною жадібністю, але я також бачу її як феміністку, яка випередила свій час. У неї багато амбіцій у світі, де жінок кількісно перевершують чоловіки (приблизно десять до одного, уявіть!), і в неї також є ця романтична ахіллесова п’ята, яка в моїх очах зробила її набагато людянішою.
Чи знали Ви щось про період "золотої лихоманки" в Новій Зеландії до прочитання сценарію?
Ні! Соромно, але я не знала про це. Це було надзвичайно цікаво дізнаватися про період "золотої лихоманки" — і це одна з причин, чому сценарій так мене привабив. Це нагадало мені про те, що сталося в Америці. Кумедно, я багато думала про фільм "Одного разу на Заході", коли була на знімальному майданчику. Я слухала саундтрек Енніо Морріконе в трейлері, щоб уловити настрій, потрібний для знімання. Я також спілкувалася з режисеркою Клер Маккарті — у неї було багато старих картин у вікторіанському стилі, зроблених під час "золотої лихоманки".
Які у Вас враження від фільмування в Новій Зеландії?
Це чудова країна з великою кількістю мальовничих локацій. Ми зняли кілька сцен на Бетеллс-Біч і Піга, але більшість серій було знято приблизно в годині їзди від Окленда, у місці під назвою Jonkers Farm. Це самобутнє місце далеко від цивілізації — просто долина з озером і вівцями, що блукають пагорбами. Клер і її команда збудували там поселення Гокітіка. Ходити щодня на знімальний майданчик було подібно до подорожі в минуле, до того ж навколо було дуже курно й спекотно.
Як Ви знайшли підхід до костюмів Лідії?
Ми з художником з костюмів Едвардом К. Гіббонсом були зацікавлені в тому, щоб гардероб Лідії відрізнявся від гардероба всіх інших героїв. Вона трохи більш авангардна, ніж інші жіночі персонажі, це стосується її зачіски й макіяжу. Насправді волосся в жінок у ті роки були рівним і жорстким, але в Лідії розпущене кучеряве волосся. Ми також подбали про те, щоб вона ніколи не мала вигляд "замкненої" в корсеті, бо вона вільна духом — і щоб її одяг був досить драматичним і відповідав її темпераменту. Наприклад, вона носить маленький капелюх з павиним пір’ям, що, звісно, свідчить про її бойовий характер! Ну, а моя улюблена деталь — ланцюжки, які вона носить; вони натхнені образом Клаудії Кардінале в моєму улюбленому фільмі "Одного разу на Заході".
За матеріалами Vogue.co.uk, автор Hayley Maitland