"Палаюча рівнина", 2008
У 18 років Дженніфер Лоуренс, яка закінчила школу екстерном для того, щоб почати зніматися в кіно, зіграла у фільмі "Палаюча рівнина" одну з найскладніших ролей у своїй кар'єрі — дівчини, яка вбила власну матір. Цей фільм — реалістична драма іспанського режисера Гільєрмо Арріага, сценариста майже всіх картин Алехандро Гонсалеса Інньярітту, ще одного майстра жорсткого незалежного кіно. Героїня Лоуренс — Маріанна, яка випадково вбиває власну матір та її коханця, а після закохується в його сина. Компанію на знімальному майданчику актрисі склали Шарліз Терон і Кім Бейсінгер.
"Зимова кістка", 2010
Скільки б "Оскарів" Дженніфер Лоуренс не отримала в майбутньому, "Зимова кістка" — те кіно, яке, цілком імовірно, вона згадуватиме все життя. Ця малобюджетна стрічка — зразок незалежного кіно. У глушині штату Міссісіпі, посеред лісу, живе неблагополучна сім'я: мати хвора, батько-наркоман зник, а діти змушені давати собі раду самостійно. Уся відповідальність за сім'ю лягає на плечі старшої доньки — 17-річної Рі у виконанні Лоуренс, якій доведеться пройти через усі кола пекла для того, щоб врятувати від загибелі свою сім'ю. Актриса після знімань неодноразово зізнавалася, що в 20 років зануритися в усі "принади" буття неблагополучного підлітка морально їй було дуже складно. Її старання оцінили: 2011 року фільм став сенсацією кінофестивалю "Санденс" і отримав чотири номінації на "Оскар", зокрема й за найкращу жіночу роль. Щоправда, в оскарівських перегонах того року перемогла Наталі Портман, але критики визнали, що Лоуренс — нова надія Голлівуду.
"Як божевільний", 2011
Цей фільм не йшов у широкому прокаті, при цьому саме він пояснює, чому кіноакадеміки такі небайдужі до Дженніфер Лоуренс, яка була чотири рази номінована на "Оскар". "Як божевільний" — малобюджетний фільм про кохання, знятий на фотоапарат. Акторка зіграла зговірливу дівчину Саманту, закохану у свого давнього друга, який не відповідає їй взаємністю. У фільмі Лоуренс не впізнати: її звичне амплуа — жорсткої та рішучої героїні — зазнає змін. Як бачимо, саме це цінують члени Американської кіноакадемії.