Комедійний серіал "Ніхто цього не хоче" з Адамом Броді та Крістен Белл повернувся на Netflix із другим сезоном і знову став однією з найобговорюваніших прем’єр осені. У центрі сюжету — питання, яке залишається головною інтригою історії: чи вирішить головна героїня Джоан прийняти юдаїзм.
У другому сезоні "Ніхто цього не хоче" (Nobody Wants This) акторський склад — справжня "мішпуха" досконало підібраних героїв. Серед героїв — Алекс Карповскі з серіалу "Дівчата" у ролі рабина-суперника Ноа (героя Броді), розкішна Джекі Тон з новою зачіскою з чубчиком у ролі зовиці Ноа, блискуча Джастін Люпе у ролі сестри та співведучої подкасту Джоан (у виконанні Белл), і, звісно, Лейтон Містер — дружина Адама Броді в реальному житті — у ролі дивної, але харизматичної інстаграм-мамфлюенсерки. Усі актори настільки органічні у своїх ролях, що їхні герої максимально переконливі й емоційно справжні, а діалоги — природні та сучасні.
Але для глядачів, далеких від юдаїзму, серіал відкриває не лише історію стосунків Ноа і Джоан, а й цілий світ традицій, ритуалів і правил. Питання, які порушує серіал, виходять далеко за межі сюжету — це роздуми про віру та ідентичність. І, можливо, не лише в героїв шоу виникає безліч запитань, пов’язаних із головною темою історії — наверненням. Щоб розібратися, як серіал "Ніхто цього не хоче" показує сучасний юдаїзм, як зображує єврейських жінок і які питання найчастіше постають перед тими, хто розмірковує про навернення, Vogue поспілкувався з рабинкою Анджелою Бухдаль (Angela Buchdahl). Вона — перша американка східноазійського походження, яка отримала рабинське посвячення, і авторка книги Heart of a Stranger: An Unlikely Rabbi’s Story of Faith, Identity, and Belonging, що нещодавно вийшла у видавництві Penguin Random House.
Чи спричинив серіал "Ніхто цього не хоче" нову хвилю інтересу до юдаїзму та більше охочих навернутися?
Анджела Бухдаль: Він радше змусив глядачів по-новому подивитися на образ рабинів — як на сучасних і харизматичних людей. [Сміється.] Не можу сказати, що саме серіал спричинив більший інтерес, але він відображає тенденцію останніх років — люди дедалі частіше цікавляться юдаїзмом. Це видно не лише у моїй синагозі, де діє програма для тих, хто хоче вивчати юдаїзм (у ній понад 300 студентів на рік), а й загалом по всій країні.
З якими питаннями найчастіше звертаються пари, коли один із партнерів хоче прийняти юдаїзм?
Їх справді багато, але найпоширеніше — чи прийме громада нову людину як повноцінного єврея. Особливо це хвилює людей іншого кольору шкіри або етнічного походження. Інші важливі питання звучать так: "Чи знатиму я достатньо, щоб бути справжнім євреєм? Чи визнають мене своїм? Чи завжди мене називатимуть новонаверненим?". Це все питання ідентичності, прийняття й відчуття приналежності — те, що хвилює багатьох.
Що важливо знати людям, які цікавляться процесом навернення в юдаїзм?
Про юдаїзм часто кажуть, що це релігія, яка не намагається навернути інших. І справді, євреї ніколи не ставили за мету шукати нових послідовників чи переконувати когось прийняти їхню віру. Це пов’язано з переконанням, що кожна людина може жити духовно повноцінно, навіть якщо вона не є євреєм. Проте в ті періоди, коли євреї почувалися в безпеці, наприклад, за династії Хасмонеїв в Ізраїлі, навернення до юдаїзму траплялося частіше. Якщо віра може дати комусь сенс і натхнення, чому б не поділитися нею? Головне — щоб це був свідомий вибір, а не примус.
Дехто критикує серіал за те, як у ньому показані єврейські жінки. Що ви думаєте з цього приводу?
На жаль, у серіалі відтворюють застарілі стереотипи — ніби єврейські жінки обмежені, замкнуті та не готові приймати інших. Але це вже давно не має нічого спільного з реальністю. Сьогодні більшість єврейських родин навряд чи відреагували б так, як показано у серіалі: ніхто не став би автоматично відкидати неєврейського партнера своєї дитини лише через походження. Люди стали відкритішими, спокійнішими й доброзичливішими. Так, для багатьох і далі важливо мати єврейських онуків — це частина традиції, спосіб зберегти зв’язок поколінь. Але показати це можна через любов і тепло, а не через осуд. І ще — слово "шикса", що грубо перекладається з івриту як "шльондра", звучить надто зневажливо. Його вже майже ніхто не використовує.
А в цьому серіалі є щось, що вам справді сподобалося в тому, як показано євреїв?
Мені подобається, що Ноа, рабин у серіалі, показаний як звичайна людина — зі своїми вадами, сумнівами й бажаннями. Рабини, на відміну від священників, можуть одружуватися, мати дітей і продовжувати жити звичайним життям, як усі. Добре, що його не ідеалізують і не роблять "святішим за інших". Це важливо — показувати рабинів не як бездоганних духовних лідерів, а як людей, які теж мають почуття, помиляються й шукають баланс між вірою та щоденними обов’язками.
За матеріалом vogue.com