Кейт Бланшетт напевно отримає "Еммі" за блискуче виконання ролі консервативного політика Філліс Шлефлі в серіалі "Місіс Америка". З 15 квітня серіал доступний на Hulu.
Філліс Шлефлі у виконанні Кейт Бланшетт — одіозна героїня, яка захоплює й дратує водночас. Вона, безперечно, дуже розумна (у серіалі ми бачимо, як впевнено Шлефлі оперує термінами про ядерну зброю, а згодом дізнаємося, що вона написала кілька книг про національну безпеку), талановита, харизматичний спікер, має досить жорсткий характер, щоб балотуватися в Конгрес США ще на початку 50-х, коли жінок там можна було на пальцях полічити. Шлефлі могла б дійсно стати успішною політикинею, вести США до світлого майбутнього й навіть, можливо, представляти права жінок, але замість цього вона увійшла в історію як ультраконсерваторка, що боролася проти Поправки про рівні права й ненавиділа феміністок.
Події "Місіс Америки" відбуваються в 70-ті й показують рух за ратифікацію Поправки про рівні права (ERA), який назавжди змінив політичний і соціальний ландшафт у Штатах. Філліс Шлефлі — реальний персонаж зі складним бекграундом. Вона виросла в родині, де мати багато працювала, щоб забезпечити дочкам прекрасну освіту, тоді як батько роками отримував допомогу з безробіття, але в серіалі ми бачимо, що формально в розумінні Філліс і її матері він є главою сім’ї. Філліс отримала ступінь магістра мистецтва, пізніше вивчала ядерну фізику й, за її власними спогадами, працювала "кулеметником і техніком на найбільшому у світі заводі боєприпасів". Вийшла заміж за успішного юриста, народила шістьох дітей — чоловік забезпечив їй стабільне життя й підтримував її пристрасть до політики. Уже в дорослому віці здобула юридичну освіту. Ще з 50-х робила спроби балотуватися в Конгрес США, виступаючи від Республіканської партії.
"Перед серіалом я мало що знала про Філліс, тому для мене все це було процесом відкриттів, — розповідає в інтерв’ю Collider Кейт Бланшетт. — Чому я хотіла знятися в „Місіс Америка"? Щоб зрозуміти й розповісти іншим, що змусило її боротися проти фемінізму і як вона могла думати таким двоїстим чином. Вона представляє цілий образ мислення в Америці, актуальний і досі. Шлефлі уособлює Америку з її любов’ю до традицій, ієрархії й ладу".
Головна сила "Місіс Америки" в тому, що головна героїня серіалу — персонаж, сповнений конфліктів, і за нею неймовірно цікаво спостерігати. Головний конфлікт — практично екзистенціальний, і полягає в тому, що за своєю суттю Шлефлі була феміністкою, хоча публічно все життя заперечувала фемінізм. Це засвідчує її життєвий шлях, блискуча освіта, активність і успішна політична кар’єра. На свою адресу Шлефлі не терпить сексизму. В одній зі сцен колега її чоловіка із насолодою їсть мафіни, які вона приготувала, й питає, чи не думала вона відкрити пекарню, натякаючи на те, що це добре заняття для пристойних жінок. На що Шлефлі-Бланшетт спопеляє його поглядом і сухо зауважує: "Ні, ніколи".
Водночас опоненти й журналісти звинувачували Філліс у лицемірстві — її політична риторика була сповнена хитрих прийомів і софістики. Це блискуче показала Бланшетт у першій серії, у сцені, коли Шлефлі збирає навколо себе домогосподарок, які їй симпатизують, щоб представити свою політичну програму проти Поправки про рівні права. Вона апелює до того, що Поправка позбавляє жінок безпеки — тепер їх можуть відрядити в армію або, не дай Боже, скасують аліменти, що змусить жінок працювати на двох роботах, щоб прогодувати дітей. "А якщо жінка так багато працюватиме, вона втомлюватиметься — і в кінцевому підсумку жінки перестануть народжувати дітей", — хитро висновує Шлефлі під грім оплесків своїх подруг.
Внутрішній конфлікт своєї героїні Бланшетт передає переважно мімікою, що особливо добре помітно у великих планах. Одна з найяскравіших сцен — у фіналі, коли їй зателефонував обраний президент Рональд Рейган, пояснюючи, що, попри її надії й агітацію за нього, він не пропонуватиме їй посади у своєму кабінеті. Її чоловік спокійно кидає "погано" й запитує, о котрій обід. "О шостій, завжди о шостій", — задумливо каже героїня.
Окреме задоволення — розглядати костюми Бланшетт та інших актрис, над якими працювала художниця Bina Daigeler. Сукня відтінку запорошеної троянди, спідниці-олівці, сорочки з бантами — гардероб Шлефлі свідчить водночас про її жіночність й уміння цією жіночністю маніпулювати. В одній зі сцен вона з’являється в ніжній бальній сукні зі шлярками, яка точно повторює сукню Oscat de la Renta, яку Шлефлі одягла на важливу для неї вечерю в 1971, де виступила з нищівною промовою про Поправку. Це чудово знято: витончена, як лялька, Бланшетт — уособлення краси й вишуканості, з холодною усмішкою вимовляє слова, які в сучасної людини викликають лише подив.
Водночас опоненти Шлефлі — а це письменниця й журналістка Глорія Стайн у виконанні Роуз Бірн, Бетті Фрідан (її грає Трейсі Ульман), президентка Національної організації жінок США та інші феміністки одягнені набагато розслабленіше й вільніше, а в більшості сцен мають вигляд хіпі. Глорія Станем носить мініспідниці, характерні для 70-х go-go boots й у неї довге розпущене волосся — зовні вона стовідсоткова антагоністка ідеально зібраної Шлефлі. Художниця з костюмів каже, що одягала їх як справжніх жінок і більшу частину костюмів знайшла у вінтажних крамницях. Їхній фемінізм Шлефлі та її подруги оцінюють як визнання слабкості й неуспіху у чоловіків. "Глорія Стайн — вона ж красуня, чому вона не вийшла заміж", — замислюється Аліса, подруга Шлефлі, коли вони сидять у салоні краси й обговорюють, скільки небезпек для традиційної американської сім’ї таїть фемінізм. До кінця серіалу Аліса, до речі, також стане феміністкою, влаштується на роботу й одягне брючний костюм.
Для Кейт Бланшетт роль одіозної консервативної політикині стала викликом. Зовні вони схожі, особливо завдяки фірмовій укладці Шлефлі з високо зібраним волоссям, яка дуже личить Бланшетт. Готуючись до ролі, Блашетт прочитала десятки книг про Шлефлі — "архів Філліс величезний, я мало не потонула під його вагою". Водночас актрисі не вдалося поговорити з близькими або друзями Філліс, яка померла у 2016 році через кілька днів після того, як з друку вийшла її книга на підтримку Дональда Трампа. За словами Бланшетт, у Філліс, яка опікувалася сім’єю й політикою, майже не було друзів. Сьогодні Бланшетт бачить цей серіал особливо актуальним — тому що нав’язана Шлефлі риторика досі звучить з політичних трибун у США, та й у всьому світі. "Щотижня, поки ми знімали серіал, всі питання, про які говорили феміністки ще в 70-х і 80-х роках, виникали на порядку денному — про рівну оплату праці, насилля й дискримінацію. Всі успіхи, що їх досягло американське суспільство, сьогодні знову повертають нас у суди, де жінки борються за рівні права. Для мене найважливіше в серіалі — те, що він підтримує цю розмову. Що такого страшного в рівності врешті-решт?"