Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка — це не просто знімальні майданчики, а справжній культурний феномен із майже столітньою історією. В ніч з 14 на 15 червня вона зазнала значних руйнувань під час чергової російської атаки по Києву. Розповідаємо, чим унікальна кіностудія Довженка.
Український Голлівуд
Коли кіностудію закладали у 1927 році, це був один із найамбітніших індустріальних проєктів Європи. За технічним оснащенням та плануванням вона мала конкурувати з провідними студіями світу. Проєкт створювався з таким розмахом, що її павільйони вважалися найбільшими в тогочасній Європі, за що преса та кінематографісти охрестили її "Українським Голлівудом".
Батьківщина "Українського поетичного кіно"
Саме в стінах цієї студії народився унікальний мистецький напрям, який заперечував канони радянського соцреалізму на користь етнічного містицизму, візуального метафоризму та фольклору. Найвідомішим прикладом цього стилю став фільм "Тіні забутих предків" (1964) Сергія Параджанова. Картина здобула десятки міжнародних нагород і змусила весь світ говорити про самобутню українську кіношколу.
Знаменитий яблуневий сад Довженка
Це, мабуть, найвідоміша жива легенда студії. У 1930-х роках Олександр Довженко особисто ініціював висадження розкішного яблуневого саду прямо на території кіностудії (замість пустиря). Режисер вважав, що митці мають працювати в гармонії з природою. Сад розрісся на кілька гектарів, пережив Другу світову війну і досі залишається зеленим символом студії, а довженківські яблука стали частиною внутрішньої культури київських кінематографістів.
Трамплін для світових генієв
Студія стала майданчиком, де створювали свої перші шедеври люди, які увійшли до світових підручників з історії кіно. Крім самого Олександра Довженка (чий фільм "Земля" у 1958 році на всесвітній виставці в Брюсселі включили до числа 12 найкращих стрічок усіх часів і народів), тут сформувалися генії Івана Миколайчука, Юрія Іллєнка та Кіри Муратової.
Резиденція для культового Brave! Factory
Перетворення Кіностудії Довженка на один із найгарячіших та найатмосферніших майданчиків для музичних фестивалів — це, мабуть, один із найяскравіших прикладів джентрифікації та переосмислення промислових і творчих просторів у Києві. Фестивалі тут перетворюються на "музичні кінофестивалі", де радянський масштабний конструктивізм, занедбані цехи, величні павільйони та класичні сталінські колонади міксуються з лазерами, неоном і потужним стробоскопічним світлом. Остаточне закріплення кіностудії у статусі головного фестивального майданчика відбулося завдяки команді Closer, яка перенесла сюди свій флагманський фестиваль електронної музики та мистецтва Brave! Factory. Простір дозволяє розгорнути до 6 танцмайданчиків одночасно.
Найбільший знімальний павільйон в Україні
Павільйон № 1 кіностудії Довженка — це легендарний об'єкт площею близько 2500 квадратних метрів. Свого часу він був технічним дивом, де можна було будувати масштабні декорації цілих міських кварталів чи кораблів. Навіть сьогодні, в епоху цифрових технологій та хромакею, цей гігантський простір активно використовується для зйомок масштабних телевізійних шоу, концертів та повнометражного кіно. Внаслідок останньої атаки було пошкоджено майже всі будівлі комплексу. Наразі неможливо потрапити до цеху зберігання кіноплівки через деформовані вибухом двері. Команда кіностудії сподівається, що колекція із приблизно 600 фільмів не постраждала.
Унікальна колекція реквізиту та костюмів
Кіностудія володіє фантастичними фондами, які збиралися десятиліттями. Це тисячі одиниць автентичного українського національного одягу (зокрема, унікальні гуцульські строї), історична зброя різних епох, ретро-автомобілі та меблі. В ніч з 14 на 15 червня було знищено близько ста тисяч історичних костюмів та трьох мільйонів предметів одягу — про це повідомив Андрій Дончик, генеральний директор кіностудії. "Тут зберігалися костюми з таких історичних кінострічок, як "Тіні забутих предків", "Пропала грамота" та "Богдан Хмельницький". Тепер це приміщення за моєю спиною знищене вщент — не залишилося практично нічого", — прокоментував Дончик.