19 листопада в український прокат вийшов фільм "Номери", знятий за п'єсою Олега Сенцова. Про те, як відбувалася робота над стрічкою, vogue.ua розповіли її творці — співрежисер Ахтем Сеітаблаєв і продюсерка Анна Паленчук.
Перед переглядом "Номерів", світова прем'єра яких з аншлагом пройшла на кінофестивалі Берлінале, потрібно знати одну важливу річ про цей фільм. Умови його створення були унікальними: у фільма два режисери — це сам автор п'єси Олег Сенцов і співрежисер Ахтем Сеітаблаєв, а робота йшла фактично в листах, які знімальна команда передавала автору у в’язницю. За рік роботи над фільмом було написано понад 100 листів — з докладними розкадровками кожної сцени, описом акторів, які брали участь у кастингах, презентаціями костюмів, гриму акторів і декорацій. Своє бачення фільму Сенцов також надсилав у листах, які передавали в Україну через адвоката. Так народилися "Номери" — антиутопія про товариство ув’язнених (у фільмі їх називають за номерами), які намагаються подолати свої страхи і отримати свободу. Життя в цьому тоталітарному суспільстві змінюється з появою нового жителя, якому не відомі існуючі закони і правила — і який готовий ризикнути й піти проти системи...
Яким було ваше перше враження про п'єсу "Номери"?
Я прочитав її в 2018 році, коли продюсер Анна Паленчук вже втретє звернулася до мене з пропозицією попрацювати над фільмом. Вона приїхала на зйомки "Захара Беркута", привезла п'єсу і сказала: "Ти хоч прочитай, будь ласка". На той час я вже кілька разів відмовлявся від роботи над фільмом з особистих причин. Але прочитав тут же, в перерві — і мені дійсно сподобалося. Мені до душі театр абсурду — це і Камю, і Мрожек, і Беккет, — але зараз, на жаль, я рідко зустрічаюся з цим жанром у театрі. І "Номери" якраз нагадали мені "В очікуванні Годо" Семюеля Беккета, одну з моїх улюблених п'єс в цьому жанрі.
Сам Олег називає свою п'єсу антиутопією. Але як на мене — і я написав про це в першому листі Олегу — йому вдалося поєднати жанри: там є і антиутопія, і трагедія, і мелодрама, і детектив, і буфонада. Це мені і сподобалося. Це цікаво ставити і цікаво грати. Прочитавши п'єсу, я виклав Олегу своє бачення ідеї фільму і через Аскольда Курова (російський режисер-документаліст, який зняв фільм про Сенцова, — Прим. ред.) передав йому листа.
Як вам удалося приборкати своє его, працюючи над фільмом із ще одним режисером, Олегом Сенцовим? До того ж, знаючи, що головний у вашому дуеті саме він?
(Сміється.) Той рік, коли знімав "Номери", я для себе в принципі назвав періодом приборкання власної гордині. Так склалося, що я був не єдиним режисером на "Захарі Беркуті", а потім з’явилися "Номери", що стали ще одним випробуванням для мене. Наступного дня після "шапки" "Захара Беркута", з п'єсою "Номери" в руках я поїхав зніматися в картині "Додому" Нарімана Алієва. Більше двох тижнів ми жили на Арабатській стрілці, де знімали фінальні сцени. І там, у перервах між зйомками або вночі, було написано більшість моїх листів до Олега, де я розповідав про своє бачення фільму, ідеї щодо акторів, декорацій та інше. І там я зрозумів, що пішов на це свідомо. Це стало логічним продовженням того, що я роблю і навіщо: від акцій на підтримку наших політв'язнів до зйомок таких фільмів, як "Хайтарма" і "Захар Беркут".
Приборкати своє его, якщо чесно, було непросто. Тому що сама професія режисера передбачає, що ти головний і відповідаєш за все; що ти капітан і капітан єдиний. Але це було дуже свідоме рішення для мене — і це було потрібно насамперед мені.
Тема фільму дуже серйозна і навіть страшна, але подана ця історія про несвободу іронічно і смішно. Це таке ваше бачення — переживати жах через сміх?
Мені здається, я прочитав це у Олега. І в принципі коли я прочитав "Номери", мені здалося, що я точно знаю, про що ця п'єса. Головне те, що герої приховують за цим гротеском: прочитавши п'єсу, ти чітко розумієш, для чого тут гротеск і чим він обумовлений. Тому що просто взяти і повірити в те, що це така дійсність, з якої немає виходу, — це страшно. Дійсність, у якій ти можеш обійняти кохану жінку тільки один день на рік, на свято передачі естафетної палички... Як з цим жити? І навіщо? У нашому ж випадку там є тупик, але є і вихід. До того ж, самі обставини, місце дії, персонажі-Номери — те, як вони говорять і який вигляд мають, все це штовхає тебе в бік гротеску. Але ми не грали гротеск, наші актори грали дуже серйозно, повірте.
Чому українцям важливо побачити цей фільм?
По-перше, унікальний контекст створення: один з авторів фільму перебував у в'язниці, в таборі, а інша частина команди — на свободі. До речі, переважна більшість команди — з Криму. Так сталося ненавмисно, але в цьому є певний символізм. Це приклад того, що, як би пафосно це не звучало, творчість здатна долати будь-які кордони, і тюремні грати в тому числі. По-справжньому вільні люди, яким є, чим поділитися, зможуть достукатися до світу.
По-друге, це кіно в дуже цікавій формі — театралізованій, гротескн ій . І в ньому чудовий акторський склад. Деякі актори, що знялися в цьому фільмі, дуже популярні, інші не так і відомі — але це ще один шанс переконатися в тому, наскільки у нас класні актори. І по-третє, це досить легка історія, в якій досліджуються фундаментальні речі. Під час перегляду кожен повинен відповісти собі на важливе питання: якщо є вибір — спробувати змінити суспільство на краще, але без жодних гарантій, що це в дасться (а може, і стане гірше), чи будеш ти намагатися? Я для себе вирішую, що буду.
П'єса "Номери" була написана в далекому (в дуже багатьох сенсах) 2011 році, але ви прочитали її вже в 2018 році. Згадайте своє перше враження про неї.
Текст п'єси "Номери" мені надіслала Ната ля Каплан, сестра Олега. Він передавав їй до цього, що хоче, "щоб Паленчук зайнялася п'єсою". Першою текст прочитала моя асистентка Л є на, і вона сказала коротко: "круто". Потім прочитала я, і ми разом довго обговорювали легкість стилю, про саму драматургію тоді ще не замислюючись. Також мене здивувала і захопила актуальність самого тексту. Зізнаюся, перш ніж погодитися на участь в про є кті, я не один раз перечитала текст. І щоразу знаходила в ньому нові смисли і меседжі. Тоді я усвідомила, як ий багатогранн ий цей твір. Якщо я вважаю, що ця п'єса про свободу, інший може сказати, що це про вибір. Кожен зчитує свій сенс. Але головне, які паралелі проводить глядач. "Номери" — алегорія нашого світу. Коли ми почали працювати над реалізацією проєкту, був 2018 рік, і у мене виникала чітка асоціація з тоталітарним Путіним. У 2020-му тут прочитується Білорусь. Те, що відбувається в п'єсі , актуально у всіх суспільствах і в усі часи.
Як ви гадаєте, як Олегу Сенцову вдалося буквально передбачити у своїй п'єсі події, які через кілька років стануть реаліями — і для нашої країни якоюсь мірою, і для нього самого?
Дуже часто талановиті люди відчувають, що станеться в майбутньому і як буде змінюватися суспільство. П'єса "Номери" — якраз такий приклад. Але тема влади, тема спроби уніфікації суспільства, рівняння всіх під одну гребінку, прагнення зробити всіх однаковими — вічна. "Невже ти не можеш, як у с і ? Свиснули — біжи, свиснули — відпочивай! Невже це так важко?" — каже в нашому фільмі Десята своєму другу-бунтівнику , який і де проти Правил. До якої міри ми можемо відповідати за свій власний вибір? Це питання часто ставить глядач після перегляду нашого фільму. Сенцов дуже круто пропрацював персонажів: вони відображають архетипи і кліше — в них кожен глядач може впізнати себе і своє близьке оточення.
Який відгук зарубіжних критиків (наприклад, у Берліні) про фільм вам здається найточн іш им? Що бачить у ньому європейська публіка?
Фільм "Номери" простими словами розповідає про дуже важливі і серйозні речі. А ще всі відзначають прекрасний акторський склад, він існує в кадрі як єдиний організм. Насправді Ахтем Сеітаблаєв дуже скрупульозно працював з акторами, у нас були довгі місяці репетицій, тижні репетицій в самій декорації, всі рухи були виставлені, як хореографія. Ми знімали на дві камери, які не повинні були потрапити в об'єктив од на до одно ї . А наш хореограф Олена Шоптенко працювала над постановкою бійки, постановкою прийомів їжі і п'ятим актом, де піддані вітають нового правителя.
Що сказав Олег Сенцов, коли нарешті побачив фільм?
Я довго намагалася знайти спосіб показати фільм Олегу, коли він був у в'язниці. Ми передавали роздруковані кадри фільму, передавали портативний про є ктор, але його не можна було пронести на побачення з ним. Хоча він і віддав повноваження затвердити фінальний монтаж своїй подрузі Жен і Врадій, я не хотіла показувати фільм н а ж одному кінофестивалі, поки його не побачить Олег. Нам пощастило, що в РФ змінили закони і адвокатам дозволили проносити телефони з собою на побачення. Саме Дмитро Дінзе, адвокат Олега, показав 11 липня 2019 рок у йому на своєму смартфоні фільм. Я добре пам'ятаю цю дату, бо у мене був день народження і я у весь день була в гарному настрої. Але після дзвінка Діми в ін зіпсува в ся, бо "Олег лаявся, і йому фільм не сподобався". Наступн ого д ня Аскольд Куров, режисер-документаліст , з яким ми працюємо над документальним фільмом про те, як знімали "Номери", в ирушив до Олега на побачення. Олег вже не був таким категоричним. Сказав, що бачив низку моментів інакше, ніж ми в тілили . Олег один з найпринциповіших і непередбачуваних людей, з якими я коли-небудь працювала. Нерозумно було очікувати, що він поплеска є у долоні і скаже, що все вдалося саме так, як він замислив. Зв іс но, кожен режисер один і той же матеріал бачить по-своєму, і очевидно, якби Олег був би на свободі, це був би інший фільм. Але фільм сподобався глядачеві. Я бачила це на тестових показах і на Берлінському кінофестивалі. Сам Олег пом'якшив свою думку про фільм пізніше, коли побачив його на великому екрані. Головне, що він побачив реакцію глядачів, які сміються і плачуть там, де це було задумано автором.
Як ви вважаєте, чому "Номери" повинні побачити в Україні?
Це оригінальний і унікальний фільм. Перш за все , це новий досвід перегляду кіно, т ому що йдеться про екранізацію п'єси, і всі дії від зняті в одній декорації. І цей фільм варто дивитися саме на великому екрані.
Його варто побачити, тому що у фільмі грають як відомі українські актори Віктор Андрієнко, Ірина Мак, Віктор Жданов, так і молоді, але які встигли "вистрілити" в серіалі "Перші ластівки" : Макс Девізоров, Олександр Бегма, Марія Смолякова. Фільм слід дивитися, тому що це результат творчої колаборації двох самодостатніх і талановитих режисерів — Олега Сенцова і Ахтема Сеітаблаєва. Цей фільм представляв український кінематограф на Берлінському міжнародному кінофестивалі в цьому році. Музику до фільму написав Мілош Єліч, композитор групи "Океан Ельзи", і в останньому, п'ятому акті звучить голос Святослава Вакарчука.
Нарешті, тому що цей фільм — результат солідарності колег Олега Сенцова, які зібралися разом, щоб підтримати його під час голодування. І зняти фільм, який би потрапив на фестивалі і допоміг би ще раз нагадати всьому світу про Олега та інших політичних в'язнів. І в цілому історія Олега — це приголомшливий кейс солідарності. Під час перебування Сенцова в колонії вся світова кіноіндустрія — від Педро Альмодовара до Анджея Вайди — підтримувала його, підписувала листи, виходила на великих фестивалях з табличками #freesentsov. Його підтримували і брендиБ напркилад, компанія КLO, яка крім роликів і постерів #freesentsov, вирішили наше питання з бензином протягом всього знімального процесу фільму. І це дуже надихає, тому що наочно демонструє, що "моя хата не скраю". А телевізійна прем'єра фільму відбудеться зовсім скоро на каналі "Україна", де його зможуть побачити всі
Телевізійна прем'єра фільму "Номери" відбудеться на каналі "Україна"