Міфів довкола кросфіту — більше, ніж довкола інших видів спорту. Добре, що більшість із них — просто вигадка.
Текст: Роксана Рустамова
Спорт я не любила ніколи. Зла вчителька і нестерпне навантаження (човниковий біг) відразу мені показали, що фізкультура — не моє. Тому до кінця навчання в університеті я постачала викладачів довідками від лікарів і записками від мами. Всі були щасливі: мені не треба було пітніти, а їм — дивитися на це жалюгідне видовище.
Картинка змінилася рік тому, коли я всерйоз вирішила зайнятися здоров'ям. Вибрала йогу, потім підключила кросфіт. Свого часу вважалося, що це занадто жорсткий виснажливий спорт, і всі почали вибирати легші види навантажень на кшталт пілатесу. Але я була розумнішою за інших — і відразу почала з light-варіанту (кросфіт для чайників), причому з групової версії. Адже раніше як — я купувала абонементи, а ходити на спорт одній було нестерпно нудно. Тому абонементи спочатку припадали пилом, потім викидалися. Займатися в компанії виявилося набагато веселішим — ми з друзями завели чатик і ділимося світлинами з тренувань. Ці червоні напружені обличчя, коли, до прикладу, присів з гирькою, а встати вже не виходить, — безцінні. Та й сам кросфіт не такий надокучливий, як інші спортивні навантаження: тут просто не встигаєш дійти до етапу "ой, це вже було, це я знаю, нудно". Тренер постійно змінює комплекси вправ. Дуже динамічно, і час пролітає швидко.
Після першого тренування у мене боліло все, навіть, здається, пупок. Після ранкових занять я спочатку просто засинала о другій годині дня і їла майже цілодобово. Потім організм звик — і з'явилося набагато більше енергії. Я погарнішала і стала краще почуватися, до того ж і сил додалося. Вставати вранці стало легше, навіть настрій покращився. Я підключила б ще практичну стрільбу, але боюся гучних звуків, тому додала йогу для роботи над розтяжкою і поставою. М'язовий рельєф — ті самі кубики — я відчула відразу; шкода, побачила тільки через кілька місяців.
Коли мене запитують, наскільки в кросфіті важливий тренер, я відповідаю: "Критично важливий. Особливо якщо у нього прес з кубиками". Але якщо серйозно, тренер має бути досить строгим, щоб контролювати безпеку — чи не намагаєшся ти взяти "чужу вагу" — і стежити за технікою. Мій тренер, перш ніж дати справжню штангу, тренував мене з пластиковими палицями, щоб я відточила техніку. Я, звісно, нила: мовляв, досить бути слабаками, дайте реальну вагу. Але зараз дуже вдячна за цей осмислений підхід до занять: травми зовсім не мотивують. Хороший тренер нагадує про важливість роботи в своєму темпі — не на швидкість, а на техніку. Якщо бачить, що хтось не справляється, — змінює план тренування.
Найпоширеніший міф про кросфіт — начебто в залі стоять відра. Тому що, мовляв, при позамежному навантаженні токсини різко викидаються в кров, і нудоту неможливо контролювати. Але насправді все, що виділяється при інтенсивному навантаженні, — це піт і лайливі слівця. І для них, звісно, відра не потрібні. Погано може стати, якщо тренуватися на голодний шлунок (я перевіряла). Але тренери підказали, що перед тренуванням треба поїсти, інакше падає рівень цукру. Так що зараз ця проблема у мене вирішена: перед заняттям з'їдаю баночку дитячого фруктового пюре або банан. Ось чого ніяк не можу — це переключитися на здорове харчування остаточно і повністю прибрати прості (і не дуже) вуглеводи. Легше дається фастінг: припиняю їсти о п'ятій вечора, іноді можу випити матчу або чай з рослинним молоком. Після тренування дозволяю собі білковий коктейль на основі нуту з молоком. А в 10-11 ранку мене на роботі чекають круасан і капучіно.
Обивателям здається, що якщо займатися таким витратним з точки зору калорій спортом, то можна починати і закінчувати день величезним пирогом. Ось і я так вважаю, але тренери стверджують інше: 80% успіху — це харчування, і тільки 20% — спорт. Але ці 20% неоціненні: вони забезпечують стан шкіри, тонус м'язів, рельєф. Після тренування з'являється рум'янець, шкіра сяє.
Прийнято вважати, що кросфіт — для добре підготовлених людей на піку форми. Це зовсім не так: навантаження завжди вибирається залежно від підготовки людини. Я, до прикладу, досить худа — і довго вчилася просто віджиматися (мій тренер і зараз заперечить, що я це вмію), але тим не менше.
Коли мене запитують, яка форма потрібна для кросфіту, я завжди кажу: "Красива, звісно. Сенс усіх занять — похвалитися в Instagram". Насправді — все одно, аби лиш було комфортно. Але мені якоїсь миті стало незручно займатися в широких футболках: є вправи, де треба в буквальному сенсі вставати з ніг на руки. Тому легінси і облягаючий топ — найкращий вибір.
Тренування проходить приблизно так: перша хвилина — я бадьора і весела, п'ята хвилина — задихаюся; на двадцятій починаю просити, щоб мене вбили. Спочатку йде розминка, потім комплекс вправ — кардіо (наприклад, веслування) або силові (робота зі штангою, берпі або підтягування). Техніку вправ обов'язково пояснюють — і стежать за нею під час виконання. Улюблена частина тренування — розтяжка і робота з роллером. "Розкачую" забиті м'язи і молюся, щоб увечері можна було хоча б ходити. Після закінчення просто лежу в бік виходу кілька хвилин. Потім збираю всі сили в кулак і йду в душ. Дякую усвідомленості, вибігаю з нього через п'ять хвилин (економлю водні ресурси), а то там би і залишилася лежати під теплою водичкою увесь день. Ноги доносять до роботи на автоматі, але через годину енергія і сили вже повністю відновлюються.
Що ще важливого варто знати про кросфіт? Всього-на-всього слід бути обережним, любити своє тіло, займатися ним. Підходити до цього усвідомлено. І ставитися до занять як до процесу, покликаного дарувати задоволення.