Найінтелігентніший тренд року: як одягаються жінки у світі мистецтва
"Галерина" (gallerina) — це жінка-галеристка або професіоналка, яка працює у сфері образотворчого мистецтва. Останніми місяцями цей образ знову опинився в центрі уваги модної індустрії, адже дизайнери дедалі частіше надихаються стилем жінок із мистецького середовища. Зокрема, прикладом сучасної "галерини" стала аукціоністка Sotheby’s Філліс Као, чий зовнішній вигляд під час торгів привертає не менше уваги, ніж лоти, які вона продає з молотка. Звідси виникло запитання: як жінка, яка курує мистецтво і формує естетичні орієнтири, будує власний гардероб. У цьому контексті Александра Леклерк (у дівоцтві Сен-Мльо), випускниця École du Louvre за спеціальністю "історія мистецтва" та координаторка мистецьких проєктів, аналізує архетип "галерини", пояснює його міфологію та значення і розповідає, як цей образ сьогодні інтерпретують дизайнери.
Стиль gallerina існував задовго до того, як мода й соцмережі дали йому назву. Його раннім уособленням була Пеггі Гуггенгайм — відома нью-йоркська колекціонерка мистецтва. Її стиль був інтелектуальним, сміливим і глибоко особистим. Вона вдягалася так, щоб підкреслити власний смак як явище. Її гардероб був частиною її ролі меценатки та продовженням її кураторського мислення.
Гуггенгайм розуміла, що меценатство не обмежується колекціонуванням мистецтва, а проявляється і через зовнішній вигляд. Вона дружила з Ельзою Скіапареллі й часто з’являлася в її сюрреалістичних речах. У такий спосіб вона підтримувала ті самі авангардні ідеї, що й художники, яких вона колекціонувала. Обираючи Schiaparelli, Гуггенгайм не просто вдягала одяг, а показувала свою належність до цього середовища. Її гардероб був продовженням її кураторського підходу. У її випадку галерея й ательє говорили однією мовою.
Цей підхід продовжують сучасні жінки зі світу мистецтва. Альмін Рех і Вікторія Міро працюють із гардеробом так само як із виставками — через відбір і точність. Вони обирають чіткі силуети й стримані кольори. У їхньому одязі немає випадкових рішень. Кожна річ виглядає доречно і має свою функцію. Такий гардероб не залежить від трендів і розрахований на довгий час. Філліс Као стала новим орієнтиром стилю "галерина". Вона працює аукціоністкою й представляє твори мистецтва. Її зовнішній вигляд часто пов’язаний із тим, що вона показує під час торгів. Вона обирає одяг, який перегукується з кольорами або композицією картини. У такий спосіб її гардероб підсилює контекст того, що відбувається. Її одяг — інтегральна частина її професійної ролі. Саме так формується сучасне уявлення про стиль "галерина" — через поєднання смаку, функції й середовища.
Сьогодні мода активно відображає цей підхід. Під керівництвом Матьє Блазі бренд Chanel підіграє естетиці gallerina. Одяг має природний, інтелігентний і комфортний вигляд. Він відповідає ритму міського життя. Такий стиль підходить жінці, яка виходить з метро й прямує до галереї в Челсі. Вона не прагне ні злитися з натовпом, ні привернути увагу. Вона виглядає доречно у своєму середовищі.
У сучасній моді цей зв’язок із мистецтвом читається все чіткіше. У Alaïa образ "галерини" подається через форму: силуети виглядають майже скульптурно, вони чітко окреслюють тіло. У The Row цей підхід розвивається інакше — через подовжені класичні речі (пальта, спідниці, сукні) та стримані пропорції, які давно стали частиною повсякденного гардероба жінок у мистецькому середовищі. У Schiaparelli інша інтонація — більш експресивна і пов’язана із сюрреалізмом. Це нагадує, що "галерина" може бути не лише стриманою, а й концептуальною.
У Jacquemus цей зв’язок між модою і мистецтвом показаний буквально. Показ осінь-зима 2026/2027 відбувся в Musée National Picasso-Paris, безпосередньо поруч із роботами Пабло Пікассо. У цьому середовищі одяг сприймався інакше: не як окрема сезонна колекція, а як частина експозиції. Речі скидалися на об’єкти, які можна розглядати так само як картини.
Подібну логіку використав Джонатан Андерсон у Dior. Кутюрне шоу бренду сезону весна-літо 2026 відбувся в Musée Rodin, і цей простір одразу задав інший рівень сприйняття. Тут зв’язок між мистецтвом і модою мав не декоративний, а особистий і продуманий вигляд. Андерсон звернувся до кераміки Магдалени Одундо і переніс її плавні, органічні форми у силуети одягу та аксесуари. Ювелірні прикраси відсилали до портретних мініатюр XVIII століття Розальби Карр'єри.
Мода дедалі частіше орієнтується на те, як працюють галереї. У центрі цього процесу — реальна професія і чітко сформований образ. Стиль "галерина" базується на точному відчутті смаку і продуманому підході до одягу. Такий гардероб відповідає щоденним завданням жінок у мистецтві: працювати з художниками, представляти їхні роботи, бути присутньою на відкриттях, ярмарках і аукціонах. Тому одяг має бути зручним, стриманим і доречним у різних ситуаціях. Саме ця функціональність і формує елегантність цього стилю. Він водночас практичний і естетичний.
За матеріалом vogue.com.au
