Як минуле і майбутнє зустрічаються у сучасних колекціях
У колекціях цього сезону шанувальники футуризму повернули в сторону ретро та історичного костюма. Результат зіткнення минулого і майбутнього має виключно сучасний вигляд.
Louis Vuitton Молодий дизайнер Жюльєн Доссена, який 2014 року взявся реанімувати французький лейбл Paco Rabanne, робив це зі зразковою повагою до спадщини Дому. Виходець з команди Ніколя Жескьєра в Balenciaga, Доссена ретельно переймав і модернізував словник засновника: замінював металеві лелітки полегшеними пластиковими та інкрустував сукні-кольчуги прозорими кристалами. Освоївши ці прийоми, останні два сезони дизайнер робить крутий поворот у сторону території, на яку сам Пако Рабан ніколи б не зайшов. Доссена винаходить новий гардероб для міжгалактичної сім'ї Будденброків: складає з маслянистого шовку, металізованої сітки і леліток старорежимні європейські сукні та створює заможно розшиті костюми, цілком доречні для класичних постановок опер Джузеппе Верді.
Естетичний віраж у виконанні дизайнера справляє той же ефект, що і прийоми Стенлі Кубрика. У фінальній сцені "Космічної одіссеї" режисер помістив головного героя в червоному скафандрі в стерильну кімнату-залу, заповнену реліктами високої людської культури: фігурним меблями у стилі Людовика XVI, буколічними фресками і античними скульптурами в нішах стін. Доссена крутить стрілки годинника в ту ж сторону: вбирає своїх космодів у строгі камзоли, розшиті золотою ниткою і ґудзиками, сукні зі шлейфами з сатинового шовку і спідниці з риб'ячими хвостами в дрібні брижі оцифрованого принта під леопарда і зебру. Весь цей коктейль він прикрашає сережками-шандельєрами і діамантовими сотуарами. Востаннє таке свято траплялося тільки на екрані – завдяки костюмам Жан-Поля Готьє у сцені виступу синтетичної оперної діви з "П'ятого елемента" Люка Бессона.
Футуризм захоплює паризьких дизайнерів не менше за російський авангард – любов до утопій і майбутнього, що не збулося, – в них у крові. Флагман цього руху – нинішній креативний директор Дому Louis Vuitton, Ніколя Жескьєр. Разом зі своєю незмінною напарницею, суперстилісткою Марі-Амелі Сове з 1990-х, він привчає жінок до масивних силуетів за мотивами військової і аерокосмічної форми, мікросуконь з неопрену і латексу, і ультравузьких штанів. Хто, наприклад, може забути гладіаторські легінси-лати з весняно-літньої колекції Balenciaga 2007 року, в яких красувалася Бейонсе у час свого альтер его Саші Фірс?
Paco Rabanne Цього сезону Жескьєр препарує фасад будівлі Центру мистецтва і культури ім. Жоржа Помпіду та вибудовує на території внутрішнього двору Лувра значні декорації з відомих різнокольорових труб. За логікою Ренцо Піано і Річарда Роджерса, авторів проєкту Центру, дизайнер перевертає колекцію з ніг на голову: замість звичних космічних загарбників і добропорядних belles de jour на подіумі Louis Vuitton у Жескьєра – героїні з полотен Пабло Пікассо: арлекіни в блузонах з пришитими болеро в іскристих лелітках і сукнях зі скульптурними оборками леопардового забарвлення. Десь з 1980-х Жескьєр веде розповідь про міські племена рокабіллі і нових романтиків, але через велику кількість рюшів і квіткових мотивів у стилі Крістіана Лакруа уникнути помпезності йому не вдається. І не треба.
Спритно жонглює минулим і майбутнім ще одна випускниця кузні кадрів Ніколя Жескьєра, креативна директорка Дому Chloé, Наташа Рамсей-Леві. Їй це вдається на інший лад – більш феміністичний. З старомодного на вигляд жакарду, що нагадує домашній текстиль, вона створює абсолютно сучасні денні сукні до середини стегна, а з робочого деніму і костюмної вовни в манірну клітинку і тартана викроює сексапільні спідниці з розрізами і штани "для стрункості" з високою талією і накладними кишенями. Рамсей-Леві добре знає, які важливі аксесуари в таких експериментах. Цього сезону в Chloé буржуазні ретро-силуети з 1970-х "прокачані" за допомогою гібридних чобіт зі прошитою трикотажною резинкою і екзотичних острівних прикрас, зібраних з різнобарвної мотузки, намистин і акулячих зубів.
ChloéЗмішуванням звичних елементів гардероба і сарторіальних знахідок з різних епох, місць і субкультур, дизайнери не дбають про їхнє первісне значення – замість цього шукають красу і гармонію в несподіваних римах і парадоксах. Одяг з присмаком знайомого минулого і обіцянкою невідомого майбутнього виявляється в дусі нашої непередбачуваної епохи. Як тимчасова капсула, він зберігає пам'ять про те, ким ми були або хотіли стати, – з прицілом на майбутні покоління.
Текст: Веня Брикалін
