Історія високої моди в цифрах
"Висока мода — це вістря творчості, фантастична лабораторія майстерності та інновацій у дизайні", — заявив Ральф Толедано, президент Fédération de la Haute Couture et de la Mode. Також найдавніший і найшанованіший тиждень моди славиться своїм ескапізмом і величчю — кутюрні покази можуть перенести публіку на Місяць (Chanel осінь-зима 2017/2018) або на 3500 років у минуле (John Galliano весна-літо 2004, навіяна стародавнім Єгиптом). Втім, haute couture здатна здивувати не тільки помпезними шоу та розкішними вбраннями, а й цифрами, що стоять за її створенням.
1858 — рік, коли британський дизайнер Чарльз Фредерік Ворт, якого багато хто з істориків моди вважає "батьком високої моди" і "першим кутюр’є", заснував перший Дім високої моди на вулиці Рю-де-ля-Пе, номер 7 у Парижі.
1868 — рік заснування Fédération de la Haute Couture et de la Mode (FHCM). FHCM просуває французьку культуру моди, головуючи на Тижнях жіночої й чоловічої моди в Парижі. Федерація також схвалює дизайнерів, які демонструють високу якість виготовлення виробів, гідних участі в офіційному розкладі Тижня високої моди.
150 — середня кількість годин, потрібна для створення простої сукні або костюма haute couture від початку до кінця.
1000 — середня кількість годин, потрібна для створення виробу з використанням тонкої вишивки та інших прикрас.
1600 — саме стільки годин сумарно працювали над створенням весільної кутюрної сукні Dior К’яри Ферраньї авторства Марії Грації К’юрі.
6000+ — стільки часу потрібно для створення наймайстерніше розшитих і прикрашених кутюрних суконь.
4 — кількість людей у команді, що працює над створенням одного кутюрного предмета одягу в Chanel; до неї входить одна première (старша швачка) і троє спеціально кваліфікованих швачок.
10 — потенційна кількість примірювань, щоб адаптувати під клієнта унікальну сукню з великим обсягом вишивки. Простіший одяг з подіумних колекцій потребує меншої кількості примірювань — здебільшого два — і від шести до восьми тижнів для завершення роботи. Для деяких клієнтів кутюрних майстерень створюють манекени за їхніми мірками, щоб не доводилося їхати до Парижа для повторного примірювання.
70 — кількість швачок, що працюють в ательє Valentino в Римі; у період складання образу їх може бути й 80.
2200 — кількість швачок, що мають кваліфікацію для роботи у сфері високої моди в усьому світі. Колектив називається les petite mains, що буквально перекладається як "маленькі ручки".
2 — стільки разів модні Доми представляють свої кутюрні колекції щороку. Колекції весна-літо показують у січні, а колекції осінь-зима — у липні.
16 — кількість модних домів, які мають офіційний статус haute couture. Щоб дістати право на здобуття статусу, потрібно зробити хоча б одне примірювання, представити 50 образів на рік і найняти персонал в ательє в Парижі. Офіційними представниками високої моди є: Adeline André, Alexandre Vauthier, Alexis Mabille, Bouchra Jarrar, Chanel, Christian Dior, Franck Sorbier, Giambattista Valli, Givenchy, Jean-Paul Gaultier, Julien Fournié, Maison Margiela, Maison Rabih Kayrouz, Maurizio Galante і Stéphane Rolland.
7 — кількість "членів-кореспондентів" або іноземних членів, ательє яких не розміщуються в Парижі. До них належать: Azzedine Alaïa, Elie Saab, Fendi Couture, Giorgio Armani, Valentino, Versace і Viktor & Rolf.
4 000 — імовірна кількість клієнтів сегмента кутюр у всьому світі, з-поміж них, наприклад, королева Йорданії Ранія.
Від 9 000 до 1 мільйона євро — у цих межах варіюється вартість виробів (від простої кутюрної сукні до вишуканішої). На відміну від прет-а-порте, одяг haute couture не продається за фіксованою ціною — найімовірніше, у кінцевому рахунку вказують вартість кожного матеріалу й кількість робочих годин.