Хід королеви: велике повернення комірів
Щоразу, коли дизайнери вдаються до радикального історизму, згадуючи рукави жиго й спідниці з фіжмами, ми зацікавлено спостерігаємо, як форми й силуети столітньої давнини знову стають актуальними.
Нового сезону до театральності показні коміри повернулися в моду: лялькові (як, утім, і завжди) моделі в Gucci, вінтажні, у дусі 1970-х, — у Celine, знімні з оксамитною стрічкою — в Erdem, "П’єро" — в Alberta Ferretti, гіпертрофовані, як у пілігримів, — у колекції Tory Burch. Навіть справжні мінімалісти Люк і Люсі Меєри не проґавили шансу романтизувати колекцію Jil Sander і додали до костюмів і суконь строгого крою коміри у зворушливих рюшах. Креативний директор Patou Гійом Анрі також упевнений, що навесні ми носитимемо ажурні коміри, і вони стануть ще грандіознішими. У колекції Resort 2021 він робить їх абсолютно пейзанськими: такі в минулому могла б носити паризька модниця, вдаючи селянку.
Тут доречно запитати себе: чому ностальгічні на вигляд коміри претендують на надзвичайну популярність? Чи вся річ у їхній уявній новизні, хрусткій, як крохмальна бавовна серед безмовного кашеміру, у який ми кутаємося вже мало не рік, сумуючи за волею та вечірками?
Відповідь потрібно шукати в історії. Величні коміри повертаються в моду не вперше: мереживні рабато з портретів пензля Ван Дейка були популярні в Америці 1880-х, а м’які загострені, у дусі лорда Байрона, адаптувала мода 1970-х. З XVI століття комір раф, подібний на жорно і складений з 30 метрів найтоншого мусліну, був символом високого суспільного становища. Сьогодні крохмальний комір — символ перемоги модної індустрії над кризою.
Апофеоз білопінявого комірця настав не на сторінках модного глянцю, а на обкладинці журналу The New Yorker. Номер вийшов торік у вересні в пам’ять про 87-річну суддю Верховного суду Америки, активістку й попікону Рут Бейдер Гінзбург. На вугільно-чорній обкладинці красувався її знаменитий білосніжний комір, складений за дотепною ідеєю артдиректорки журналу із "дзеркал Венери" — одного з головних феміністських символів.
Рут зробила вишуканий атрибут, ошатний комірець, особистою відзнакою. У пошуках альтернативи чоловічим краваткам, що визирали з-під розрізу судової мантії, вона вирішила використати деталь, що вважалася "нестерпно жіночою". Свої найвідоміші моделі суддя знаходила у звичайних крамницях, а улюблений, з білого бісеру, привезла з Південної Африки. Надягаючи ажурні коміри поверх чорної мантії, Рут Бейдер Гінзбург перетворила їх на символ емансипації для кількох поколінь сучасних жінок.
Можливо, симпатичні комірці Gucci й Patou з нових колекцій не стануть синонімом емпаверменту й частиною історії боротьби за права жінок, крім незаперечного права носити гарний одяг, але їхня хрустка білина — саме те, що дасть змогу ввійти в майбутній сезон переможницею. Нехай навіть у Zoom.