Чому звеличувати несмак – модно
Знайти принадність у відсутності смаку – найсміливіший жест сучасного естета, вважає Тетяна Соловей.
Лебеді з велосипедних шин в палісадниках Києва, що беруть участь в конкурсі на кращу клумбу. Матрьошка з обличчям козака. Журнал "100 завидних наречених". Туфлі на платформі як офісний дрес-код. Ансамбль "Пісняри" з афішею в берізки. Парк "Межигір'я" з псевдоантичними статуями і садом каменів, що перетікає в версальську геометрію. Салон весільних суконь в підземному переході. У деяких вдумливих людей бажання влаштувати марш проти всього світу може виникнути через одного тільки лебедя. Протиотрута є. Потрібно, як мантру, повторювати рятівне для нервових естетів формулювання, озвучене Сьюзен Зонтаґ в 1960-х роках в її "Нотатках про кемп": "Так погано, що добре".
Для пояснення терміну зазвичай згадують контекст (смак кемп був поширений в гей-спільнотах, котрі культивують награну, гіпертрофовану жіночність), а також французьке походження терміну (se camper – "приймати позу надмірної манірності"). Кемп допомагає розпізнати цю позу і насолоджуватися її штучністю – як би жахливо вона не виглядала.
"Кемп народився як розпізнавальний знак в колі інтелектуальної еліти, впевненої в своєму рафінованому смаку настільки, щоб вважати себе вправі переглянути те, що вчора сприймалося як несмак, і переоцінити неприродне і надмірне", – писав Умберто Еко в "Історії потворності", інтерпретуючи замітки Зонтаґ. Вона ж пропонувала вважати кемп сучасною формою дендізму. Розгулювання по вулицях та прицільне роздивляння перехожих, демонстрація ретельно дібраного вбрання – це дендистське піжонство стало загальним місцем. Тим паче зараз: диво-streetstyle можна створити за наявності смартфону й аккаунту в Instagram.
Сочасне позерство – вміння звеличити несмак за допомогою іронічного погляду й ерудованого мозку, який підкидує цитати й оточує будь-що кемпове масою сенсів. Усі плюються, а ти вже знайшов красу в концертах Олега Винника. У пасхальному вбранні в церкві – колготки в сітку, шкірянка й леопардова сукня – побачив інший вимір подіумного тренду. Зворушився комплектом недорогої мереживної білизни як прикладом демократизації моди.
За рецептом кемпу робиться передова сучасна мода: він переводить радикальні речі прикордонної естетики – босоніжки з колготками, браслети зі столової порцеляни, сувенірні світшоти, підробки – в fashion. Теплий погляд на гопників – це кемп. Стилізація під них у сучасних колекціях – розхитування правил, необхідне для життя модної системи. Так, співпраця Гоші Рубчинського з Burberry в колекції весна-літо 2018 – могло би видатися фатальним для бренду. Всі вісім образів, упроваджених в чоловічу колекцію, нагадували про тих самих футбольних фанатів, через яких бренд стрімко втрачав репутацію в 90-х. Сучасні chavs (гопники на британському сленгові) версії Рубчинського були правильно стилізовані й залучені до колекції, аби оживити продажі, що падали.
Капсульна колекція, випущена Gucci спільно з іспанською художницею Coco Capitán, надійшла у продаж наприкінці липня, – це асортимент розкладок з контрафактом на кшталт сумок на пояс або футболок з великим логотипом. Введення такого асортименту до колекції поважного Будинку – дотепна витівка на тему підробок і приклад загальної надмірності стилю, які креативний директор Алессандро Мікеле зробив новим стилем Gucci. Іван Фролов, який поставив подіум для стриптизерок для свого першого дорослого показу два роки тому, знайшов оголені емоції у вульгарності. Володар премії LVMH Prize 2017 Марін Серр перемогла з колекцією, замішаною на спорті і мусульманському костюмі, яку присвятила сирійським емігрантам.
Кемп – це погляд натренований і любовний. Йому, наприклад, знайомі пропорції класичного живопису і модерністські ігри з формою. Але в сільському наївному малюнку, неправильному за всіма аспектами, чесному і від душі захаращеному квітами і лебедями, він також може розглядати красу. Її не побачить той, хто фарбує стіну під мармур у київському Будинку письменника. Смак кемп допоможе поглянути на таку стіну, як на приклад щирого бажання зробити красиво і під старовину.
У 90-х в ужиток кінокритиків увійшло поняття "паракінематограф". Академічний і серйозний інтерес до нього виник завдяки поширенню концепції кемпу. Слово вперше використав Джеффрі Сконс в 1995 році в статті для британського журналу Screen – для опису погано зроблених фільмів. Він пропонував дивитися на них крізь призму іронії. Так можна милуватися безконтактною бійкою в боллівудському кіно або рідною бабусею, яка коментує діалог з турецького серіалу між хтивим лиходієм і дівчиною найчистішої душі.
У моді аналогічного терміну – на кшталт "парафешн" – не існує. Він би підійшов для опису асортименту сумнівних магазинів, які поставляють жіночий одяг надто відкритого й у дечому гаремного вигляду, який так люблять східні гості столиці. Чи для зроблених у Китаї вишиванок, шеренгами представлених у великих супермаркетах і на свята – на жителях міста. Очевидно, намагатися ввести термін в цій замітці – серйозний крок, який рятує лише хихотіння над жанром провінційної критики. При цьому приклади все одно лишаються.
Безпечно і навіть приємно їх не помічати. Але, як жартує один мій знайомий, ми можемо небезпечно засидітися у прекрасному світі й не помітити, як навколо все змінилося. Так колись засиділися у Срібному віці, а після виявилося, що життям тепер заправляють люди в портупеях, килим у під'їзді зняли і ходять по сходах в галошах. Чи по інший бік Атлантики: захопилися ідеєю переможної демократії, і раптом прийшов новий президент – й розповів жінкам і мексиканцям, де їхнє місце.
Один з важливих кемп-художників в Україні (а на думку багатьох іноземних видань, і в Європі) – Михайло Комтєв, з його цирком еротичної моди "Орхідея".Бунтарські перформанси з напівголими неформатними моделями в кітчевій суміші одягу і сміття Михайло почав влаштовувати в рідному шахтарському Луганську в 90-х. Подяку місцевих глядачів за виклик звичним нормам творець по-справжньому відчув в 2015-му, коли показався на Київській бієнале. Тепер збирає полярно протилежні компліменти на виставці "In Progress. Дрес-код України епохи незалежності" в "Мистецькому Арсеналі". "Це треш. У 90-х працювали гідні дизайнери – в Будинку моделей, наприклад", – шукаючи очима співбесідника для полеміки, обурюється відвідувачка. Її мова видається особливо виразною, якщо трохи масштабувати картинку. За спиною мовця – золотий чоловічий комбідрес (нагадує купальник Бората) з вишивкою блискітками на геніталіях з архіву "Орхідеї". Чистий, іскристий кемп.
Читайте також:
Короткий метр: Веня Брыкалин об обнаженных коленках на мужских Неделях моды
