Журнал: інтерв’ю з Ріком Оуенсом
Дизайнера Ріка Оуенса вважають готичним і чорним, але йому більше подобається називати свій скульптурний одяг мінімалістичним. Щоб вирішити питання, із Ріком Оуенсом в його паризькій студії зустрілася Альона Нагірна.
Фото: надане Rick OwensКоли він усміхається, стає схожим на чорного кота-сфінкса. Високі вилиці, довге чорне волосся, мускулисті татуйовані руки та недбала манера вдягатися – дизайнер Рік Оуенс має вигляд не те, що молодший за свій вік, він народився в 1961 році, але доволі нетиповий.
"Хто сказав, що це огидно, хто вирішив, якого розміру повинні бути чоловічі геніталії і чому? Це історія про звільнення від нав’язаних кимось правил -каже він про скандальний чоловічий показ Rick Owens осінь-зима – 2015/2016, у якому він випустив на подіум роздягнутих нижче за пояс моделей. – Але ще й про натуральність, яка пов’язує нас із природою: уявіть себе в танці з хустинкою посеред галявини – це історія про красу, любов, прийняття і благодать".
На фоні невмовкаючого співу пташок за вікном його слова звучать чарівно. "Вам не холодно?" – запитує Рік, вказуючи поглядом на велике відчинене вікно за моєю спиною. Ми спілкуємось у кімнаті для робочих зйомок та зустрічей із пресою, на другому поверсі будинку Оуенса і Мішель Ламі – його дружини і музи. Цей будинок на площі Палас Бурбон колись побудував Наполеон як подарунок одному зі своїх генералів. У більш пізні часи тут розташовувалася штаб-квартира Французької соціалістичної партії. У будинку Оуенса та Ламі розташувалися і головні робочі простори бренду – господарів завжди оточують близькі працівники, одягнуті в монохромні сукні і шкіряні жилети Rick Owens.
"Звісно, я думав про реакцію, яку викличу, продемонструвавши чоловічі геніталії на показі. Ні для кого не секрет, що мені подобається вносити драму і напругу в свої дефіле. А тут я навмисне хотів додати провокації і отримати всю цю злість у відповідь. Людина боїться тих речей, які не підвладні її контролю, але при цьому супроводжують її все життя: секс, смерть, любов – це таїнства, які створюють магію життя і є найглибшими мотивами вчинків. Мені хочеться вірити, що те, що я роблю – таки важливо", – каже дизайнер.
Рік Оуенс шукає провокативні підходи завжди і у всьому, у тому числі й в дефіле. На показі весна-літо – 2014 на подіум у танці вийшли сорок степ-танцівниць немодельних розмірів. У дефіле осінь-зима – 2014/2015 на одному рівні з моделями брали участь працівниці шоу-руму Rick Owens: жінки різної комплекції і різного віку декілька разів з’являлися на подіумі в одному й тому ж вбранні. Після цього був скандальний чоловічий показ із оголеними геніталіями. Наступний жіночий показ – осінь-зима – 2015/2016 – Рік Оуенс зрежисував у іншій манері. Моделі, серед яких були українки Ірина Кравченко і Елла Задависвічка, виходили на подіум у закритих драпірованих нарядах, декорованих хутром і розшитих пайєтками. Їхні обличчя через одне були повністю вкриті золотом і сріблом, що створювало ефект живої маски. "Оголеність жінки уже стільки разів досліджували, що я навіть не розглядаю її як тему для своїх показів, – і це було ще одним аргументом на користь чоловічого дефіле, – говорить Рік. – Я помітив, що чоловіки спокійно сприймають оголене жіноче тіло, тоді як самі, оголюючись, почуваються дискомфортно. Не думаю, що для когось стало би великим розчаруванням, якби ми зробили щось схоже під час жіночого показу. Але я радий, що ми змогли зберегти баланс".
Попри усю провокативність показів Rick Owens, у одязі дизайнеру близька ідея "прихованої розкоші". Йому подобається все, що робить Hermès, за "стриманість і чудовий смак", а також за те, що цей Будинок ніколи не привертає до себе уваги "дешевими трюками".
Оуенс підкреслює: він не створює концептуальних речей. Його концепція якраз в тому, що не варто бути занадто концептуальним. Він любить простоту і завжди намагається пояснити свою любов на прикладі різних напрямків у мистецтві. "Все це було сказано до мене. Роботи мінімаліста Дональда Джадда і роботи художників епохи бароко сьогодні однаково цінні. Я просто рухаюсь у напрямку Джадда, а не да Вінчі, скажімо так".
Нижнє та верхнє плаття з шерсті, ботфорти зі шкіри, все – Rick OwensОдяг Ріка Оуенса не перетворює жінку в ляльку. Дизайнер представляє її жрицею у скульптурній одежі. Вперше великий подіум вітав довгі светри-пальто, скульптурні плаття, мішкуваті вельветові куртки і брутальні шкіряні куртки Rick Owens у лютому 2002 року, коли під патронатом Style.com, американського Vogue і його головного редактора Анни Вінтур пройшов перший показ бренду на Нью-Йоркському тижні моди.
Через рік після дебютного дефіле Оуенс прийняв запрошення стати креативним директором старовинного французького хутряного модного будинку Revillon (їхня співпраця тривала з 2003 по 2006 роки) і переїхав із Лос-Анджелеса в Париж, де презентував колекцію осінь-зима – 2003/2004.
"Влаштовуючи показ у Нью-Йорку, ти одразу привертаєш до себе увагу міжнародної аудиторії і потрапляєш до великого змагання. І все ж, попри численні успіхи Оуенса в Лос-Анджелесі, саме та колекція ознаменувала офіційний прорив бренду на світовій модній сцені – завдяки його сильній, та при цьому готичній естетиці" – так Сара Мауер, оглядач Vogue.com і один з найбільш впливових критиків у світі моди, почала огляд першого паризького дефіле Rick Owens. Завершивши його, насправді, не так весело: "Щодо total look, не можна сказати, що у всесвіті Owens щось змінилось. Стилістична ніша, яку він займає, скоріше підходить для бельгійської чуттєвості; щодо паризького дебюту, він відбувся в основному завдяки кредиту довіри, який марка заробила раніше".
Париж не одразу прийняв Оуенса: модна преса постійно вказувала на маргінальність його стилю. І все ж він сам собі не зрадив і зміг довести протилежне. Сьогодні покази Rick Owens – серед найбільш очікуваних на Паризькому тижні моди.
"У сучасному світі всім тісно. Занадто багато людей, занадто багато грошей, занадто швидко все відбувається. Тому мені здається, що повторити мій шлях у наш час неможливо. Моїм найбільшим прагненням завжди було стати кращим, а головною мрією – довести до досконалості все те, що ми зробили в Rick Owens. Створювати ще більше прекрасних і незвичайних речей – от чого я прагну", – говорить дизайнер.
Його драпірування і асиметрію копіюють великі бренди мас-маркету, завдяки йому спортивна естетика стала частиною великої моди, Оуенс довів концептуальну моду до мейнстріму, спричинив появу багатьох апологетів свого стилю, створив імперію "прихованої розкоші" і культ належності до неї.
На відміну від багатьох модних будинків, які розділені між LVMH і Kering, Rick Owens – успішний самостійний бренд, який не належить жодному із великих конгломератів і от уже 30 років стоїть в модній індустрії сам.
"Можливість самовиражатися – от справжня розкіш. Моє життя відрізняється від життя тих, хто працює на великі модні будинки і повинен створювати по 30 колекцій у рік. Я не зобов’язаний пояснювати іншим, що збираюся робити". Важливу роль у долі Rick Owens зіграла муза і дружина дизайнера Мішель Ламі. Колись вона управляла успішним ресторанним проектом в Лос-Анджелесі, але підтримала рішення Оуенса переїхати в Париж, продала свою справу і сьогодні є успішним куратором лінії хутра та меблів у їхній компанії.
Нижнє плаття з шерсті, топ з шерсті, бавовни й шкіри, босоніжки зі шкіри і металу, все – Rick Owens"Все, що говорить Мішель, настільки мудро і правильно, – зізнається Оуенс, – що в якийсь момент я просто перестав з нею радитися щодо своїх наступних колекцій. Інакше я ризикую втратити власне бачення того, що роблю". Безумовно, у лініях, які створює Мішель і в роботу над якими Рік намагається не вмішуватися, є багато від Оуенса. Але і в його роботах відчувається вплив Ламі – у неї особливий стиль в одязі та аксесуарах, вона часто з’являється в streetstyle-блогах по всьому світу.
Через декілька днів після показу мене запросили на закриту вечірку, яку Rick Owens традиційно влаштовує після шоу. На цей раз вона проходила у богемному районі Маре, куди не так давно переїхав шоу-рум марки. Гості – в основному співробітники бренду і його клієнти. На вході мене зустрів охоронець – єдина тут людина, вдягнута не в Rick Owens. Всередині ніхто не сидів біля бару: всі танцювали і чекали дизайнерів. Щойно переступивши поріг, мініатюрна Ламі, муза з татуйованим обличчям, і атлетичної тілобудови Оуенс почали танцювати під мінімал-техно. Так стартує новий сезон у світі Rick Owens.
Фото: Jakov Baricic
Стиль: Olga Yanul
Зачіски: Ante Pažanin
Макіяж: Saša Joković
Асистент фотографа: Martin Brkljaca
Асистент стиліста: Ana Milin
Модель: Marina Krtinic Cooper / Fox Fashion Agency / Women NY
Вдячність: Zadar region tourist board
