Нові імена моди: 3 молоді дизайнери, про яких говоритимуть усі у 2026 році
Ще не всі знають їхні імена – але саме ці молоді дизайнери вже змінюють правила гри в моді. Молоді дизайнери нового покоління – від експериментаторів, які перетворюють побутові речі на артоб’єкти, до перфекціоністів, що мислять через рух і тіло, – формують майбутнє індустрії просто зараз. Їхні колекції вже помічають інсайдери, а імена – запам’ятовують ті, хто хоче бути на крок попереду.
Лірон Джорно
"Мені подобається звертатися до тривіальних об’єктів і перетворювати їх на екстраординарне вбрання", – каже 24-річний Лірон Джорно. З дитинства французький дизайнер захоплено переосмислював і переробляв на одяг і аксесуари буденні ужиткові речі: ажурні скатертини, парасолі, шовкові простирадла та хустки, сплетені в техніці кроше.
У 2022 році Лірон вступив до паризької школи дизайну Institut Français de la Mode – навчання там остаточно сформувало його творчий почерк. У сюрреалістичній випускній колекції він показав скульптурні сукні, подоли яких немов злітали в небо, топи – недбало скручені простирадла, та надруковані на 3D-принтері прикраси, що нагадували космічні супутники на орбіті.
Дотепне, екстравагантне й водночас цілком придатне для носіння в реальному житті вбрання Lyrone Journo народжується з уваги до буденних жестів. Рушники, що звисають на гачках, надихають дизайнера на створення невагомих суконь з ефектом левітації, які чутливо відгукуються на кожен порух тіла; стоси книжок у різномасних палітурках на полиці – на скульптурні шкіряні топи-бандо.
"Понад усе я ціную свободу – можливість досліджувати, експериментувати й творити, не обмежуючись рамками", – зізнається Лірон. Цьогоріч він планує сфокусуватися на пошуках балансу між інтуїтивною, спонтанною манерою створення одягу й поглибленим вивченням його конструювання.
Ален Поль
Першою пристрастю 37-річного француза Алена Поля був балет. Роки репетицій у Національній школі танцю в Марселі прищепили майбутньому дизайнеру залізну дисципліну й дали досконале розуміння пластики тіла. Ален створював сценічні костюми для танцювальних труп своєї альма-матер, стилізував їхні виступи – і закохався в моду. Робота в бунтарському паризькому бренді Vetements під керівництвом Демни та в Louis Vuitton у команді Вірджила Абло відкрила для нього різні підходи до дизайну. У жовтні 2023-го разом зі своїм чоловіком і бізнес-партнером Луїсом Філіппом Поль запустив власний бренд – на рахунку якого вже пʼять колекцій, презентованих на Тижні моди в Парижі. Торік дизайнер увійшов до списку фіналістів престижного конкурсу LVMH Prize.
"Мене цікавить, як одяг підтримує або трансформує тіло, як реагує на жести й пози, – розповідає Ален. – Я створюю речі, що живуть разом із людиною". Його колекції – це хореографія вбрання навколо тіла: точний мінімалістичний крій, плавні силуети, несподівані пропорції й тонкі відсилання до балетного гардероба, адаптованого до міського життя. "Для нас продуманий дизайн і висока якість виконання з огляду на етичне виробництво – абсолютний пріоритет, навіть якщо це означає повільніше зростання", – каже дизайнер.
Торік бренд повернувся до витоків – у співпраці з Паризькою національною оперою Поль розробив костюми для сучасного балету Drift Wood нідерландських хореографів Імре та Марне ван Опстал. Поетична драма досліджує стійкість і крихкість людини перед життєвими колізіями через метафору плавника – деревини, що довго дрейфувала в морі й під впливом води та палючого сонця стала напрочуд міцною й гладкою. Сукні, куртки, топи й штани Alainpaul підкреслюють рвучкий, інстинктивний танець – і символізують трансформацію та ерозію через землисті кольори, складний крій і зістарені деталі.
Цього року бренд продовжить експерименти з екстраординарною сировиною та технологіями. Наприклад, із тайвеком – легким водовідштовхувальним матеріалом, що за властивостями нагадує папір, тканину й плівку водночас і традиційно застосовується у будівництві, пакованні та виготовленні захисної уніформи для небезпечних виробництв.
Амандін Леост
Три роки навчання в паризькій школі дизайну Institut Français de la Mode стали для 24-річної французки Амандін Леост часом експериментів із формою й матеріалами та глибокого дослідження ремісничих технік. Дизайнерка ніжно любить моду 1960-х та 1980-х, запозичує звідти палітру теплих кольорів, легку іронічність і зворушливі деталі в дизайні. Вона активно працює з гобеленовими й меблевими тканинами, використовує ностальгійні квіткові й геометричні принти. Презентація дипломної колекції на Тижні моди в Парижі минулого червня стала її першим кроком у професії.
Власний стиль Леост описує як баланс між серйозністю та грайливістю, елегантністю й кітчем. Дизайнерка шукає натхнення у вінтажних предметах і старовинних інтер’єрах, що зберігають у собі сліди прожитого життя: "У цих речах є емоційний заряд, який хочеться плекати й переосмислювати, щоб згодом через одяг розповідати особисті історії". Так з’являються сукні й жакети з округлими плечима, що нагадують підлокітники бабусиного крісла, чи подовжені бомбери з квітковим принтом – немов перемальованим зі старовинних фіранок. Леост щедро використовує драпірування й текстильні аплікації, надає вбранню декоративної потертості та ефекту "розсипання" тканини – так вона досліджує тему часу, пам’яті й поступової ерозії речей.
Головний виклик для Амандін сьогодні – знайти баланс між бажанням рухатися вперед і потребою дати собі простір для подальшого навчання й експериментів. Цього року вона розпочала стажування в паризькому ательє Alaïa, де працює з тейлорингом – точним і вимогливим ремеслом, що формує глибоке розуміння конструкції та пропорцій одягу.
