Що Дріс Ван Нотен зробив для сучасної моди
Дріс ВанНотен, який 12 травня святкує день народження, — улюблений бельгійський дизайнер, відомий своїми яскравими принтами та елегантними силуетами. У березні 2024-го він оголосив про відхід зі свого однойменного бренду, а ми згадуємо, що ВанНотен зробив для сучасної моди.
"На початку 1980-х, бувши молодим хлопцем з Антверпена, моєю мрією було мати голос у моді, — зазначив ВанНотен у дописі в інстаграмі. — Тепер я хочу зосередитися на всьому, на що у мене ніколи не було часу. Мені сумно, але водночас я радий повідомити вам, що йду у відставку наприкінці червня. Я деякий час готувався до цього моменту і тепер відчуваю, що настав час залишити місце для нового покоління дизайнерів, які привнесуть своє бачення в бренд".
У виборі життєвого шляху ВанНотена була певна логіка, оскільки його сім’я поколіннями займалася модою та швацьким бізнесом. Його батько створив одну з найінноваційніших у Бельгії роздрібних мереж прет-а-порте, а дідусь був кравцем. Від них і від матері ВанНотен успадкував любов до шиття одягу, завдяки їм він занурився в ремесло та майстерність виготовлення тканин. У 1970 році його батько відкрив бутик на околиці Антверпена, де продавалися Еммануель Унгаро, Сальваторе Феррагамо та ЕрменеджільдоЗенья. Бізнес його батька привів ВанНотена на покази чоловічого одягу в Мілані, Дюссельдорфі та Парижі. Він отримав досвід, який навчив його комерційних і технічних тонкощів, і підштовхнув до усвідомлення того, що він набагато більше цікавиться саме дизайном.
ДрісВанНотен навчався в Королівській академії мистецтв у Антверпені. Аби оплатити навчання, він працював незалежним стилістом для різних компаній одягу та закупником у бутиках свого батька. Врешті він став одним із культових дизайнерів "антверпенської шістки". Після неймовірного шоу цієї групи дизайнерів у Лондоні у 1986 році ДрісВанНотен досягнув першого успіху — кілька його чоловічих сорочок були обрані для продажів в Barneys у Нью-Йорку та Whistles у Лондоні. Того ж року дизайнер вирішив відкрити невеликий магазин у рідному місті. У 1991-му він вперше представив свою чоловічу колекцію на Тижні моди в Парижі, а у 1993-му дебютував зі своєю першою жіночою колекцією.
На відміну від багатьох інших модних Домів, ВанНотен побудував свій бізнес на колекціях прет-а-порте, а не на взутті, сумках чи парфумах, хоча він продає всі ці речі. Його мода завжди була чесною, тобто весь одяг, який він представляє на своїх шоу, — це саме те, що він продає клієнтам у власних бутиках, це саме те, що з’являється на стелажах BarneysNewYork, Relish, Selfridges, BergdorfGoodman, SaksFifthAvenue.
ДрісВанНотен ніколи не продавав ажіотаж, суперечливість чи хайп. Він завжди створював одяг, який можна носити. Він шив колекції для подіумів, які були досить комерційними та практичними, аби люди могли їх носити в реальному житті. Його чоловічий і жіночий одяг існували в гармонії один з одним. Він не створював унісекс-колекції, але дозволяв одягу плавно перетікати з маскулінного в фемінне.
Шоу ВанНотена були разючими та вишуканими, і не тому, що відбувалися навколо екстравагантних декорацій, наче з голлівудських фільмів, чи тому, що він дав гостям інтелектуальне навантаження. Іноді він показував свої барвисті колекції на фоні зруйнованої архітектури, індустріальних складів чи історичних локацій. В інші сезони його моделі дефілювали розкішними кімнатами HôteldeVille. Його улюбленою й незмінною декорацією були квіти — врешті, він відданий садівник. А одним із його найбільш пам’ятних шоу була вечеря, під час якої один довгий стіл перетворювався на подіум. Його шоу були особливими, тому що вони зверталися до емоцій. Він викликав у людини бажання носити його одяг. І найдивовижніше в тому, що таке бажання могло здійснитися. Одяг буде виготовлений. Речі будуть у магазинах.
ВанНотен створив власний модний словник, який він використовував щосезону, щоб сказати щось особисте та характерне. Коли силуети змінювалися і з’являлися нові тенденції, ВанНотен пристосовувався до них, але завжди в межах власної естетики. Його одяг не всипаний логотипом DriesVanNoten, але його легко впізнати: за драпіруванням спідниці, тканиною піджака, сумішшю принтів або палітрою. Він поєднує квіти, смужки та блискучі лелітки, його кольори завжди трохи каламутні, ніби вони постаріли на сонці чи в часі.
У моді люди люблять називати такі бренди, як Dior, Givenchy, Gucci або Chanel, застарілими брендами. Вони існують уже сто років, і хоча всі вони переживали свої злети та падіння, вони проіснували, зокрема, завдяки власним філософіям, які залишалися актуальними, а також завдяки менеджменту, який зміг адаптуватися до мінливих технологій, стилю життя та культурних цінностей. Починаючи з 1986 року, коли ВанНотен запустив свій лейбл, індустрія моди спостерігала, як цей бренд пускає коріння в реальному часі.
ВанНотен вийшов на модну сцену в складі групи молодих дизайнерів. Вони з’явилися, коли мода була зосереджена на великих плечах, пухких спідницях і вишуканих костюмах Джорджіо Армані. Їхня робота була менш формальною, дещо деконструйованою та більш особистою. ВанНотен повільно створював свій бренд в епоху до того, як такі конгломерати, як LVMH і Kering, почали ковтати багатообіцяючі молоді бренди та талановитих молодих дизайнерів.
Він не намагався задовольнити всі смаки, а продовжував влаштовувати чотири подіумні шоу кожного року: два чоловічих і два жіночих. ВанНотен не став жертвою ненаситних апетитів моди, які змушують дизайнерів створювати десятки колекцій на рік і влаштовувати феєрії по всьому світу. Він не стояв на місці – просто йшов вперед власним шляхом. Для дизайнера, чия велика майстерність полягає в певному сенсі безумному поєднанні безлічі кольорів і візерунків, він також розвинув талант спокійно та щасливо сказати: досить. Це дивовижна зваженість в такі ненаситні часи.
