Що Дріс Ван Нотен зробив для сучасної моди
Дріс Ван Нотен, улюблений бельгійський дизайнер, відомий своїми яскравими принтами та елегантними силуетами, оголосив про відхід зі свого однойменного бренду. Дизайнер, який вирощував свої багаті на колір і текстуру колекції так само віддано, як і власний сад, вирішив відмовитися від ножиць на користь секатора. Його останнє шоу як креативного директора відбудеться під час чоловічого Тижня моди в Парижі сезону весна-літо 2025.
"На початку 1980-х, будучи молодим хлопцем з Антверпена, моєю мрією було мати голос у моді, — зазначив Ван Нотен у дописі в Instagram. — Тепер я хочу зосередитися на всьому, на що у мене ніколи не було часу. Мені сумно, але водночас я радий повідомити вам, що йду у відставку наприкінці червня. Я деякий час готувався до цього моменту, і тепер відчуваю, що настав час залишити місце для нового покоління дизайнерів, які привнесуть своє бачення в бренд".
У виборі життєвого шляху Ван Нотена була певна логіка, оскільки його сім’я поколіннями займалася модою та швейним бізнесом. Його батько створив одну з найінноваційніших у Бельгії роздрібних мереж прет-а-порте, а дідусь був кравцем. Від цих чоловіків і матері Ван Нотен успадкував любов до шиття одягу, завдяки їм він занурився в ремесло та майстерність виготовлення тканин. У 1970 році його батько відкрив бутик на околиці Антверпена, де продавалися Еммануель Унгаро, Сальваторе Феррагамо та Ерменеджільдо Зенья. Бізнес його батька привів Ван Нотена на покази чоловічого одягу в Мілані, Дюссельдорфі та Парижі. Він отримав досвід, який навчив його як комерційної, так і технічної сторони галузі, і підштовхнув його до усвідомлення того, що він набагато більше цікавиться саме дизайном.
Дріс Ван Нотен навчався в Королівській академії мистецтв у Антверпені. Аби оплатити навчання, він працював незалежним стилістом для різних компаній одягу та закупником у бутиках свого батька. Врешті, він став одним з культових дизайнерів "антверпенської шістки". Після неймовірного шоу цієї групи дизайнерів у Лондоні у 1986 році, Дріс Ван Нотен досягнув першого успіху — кілька його чоловічих сорочок були обрані для продажів в Barneys у Нью-Йорку та Whistles у Лондоні. У тому ж році дизайнер вирішив відкрити невеликий магазин у рідному місті. У 1991 році він вперше представив свою чоловічу колекцію на Тижні моди в Парижі, а у 1993 році дебютував зі своєю першою жіночою колекцією.
На відміну від багатьох інших модних домів, Ван Нотен побудував свій бізнес на колекціях прет-а-порте, а не на взутті, сумочках чи парфумах, хоча він продає всі ці речі. Його мода завжди була чесною, тобто весь одяг, який він представляє на своїх шоу, — це саме те, що він продає клієнтам у власних бутиках, це саме те, що з’являється на стелажах Barneys New York, Relish, Selfridges, Bergdorf Goodman, Saks Fifth Avenue.
Дріс Ван Нотен ніколи не продавав ажіотажу, суперечливість чи хайп. Він завжди створював одяг, який можна носити. Він створював колекції для подіумів, які були досить комерційними та практичними, аби люди могли в них жити та функціонувати. Його чоловічий і жіночий одяг існували в гармонії один з одним. Він не створював унісекс колекції, але він дозволяв одягу плавно перетікати з маскулінного в фемінне.
Шоу Ван Нотена були разючими та вишуканими, і не тому, що вони відбувалися навколо екстравагантних декорацій, наче з голлівудських фільмів, чи тому, що він дав гостям інтелектуальне навантаження. Іноді він показував свої барвисті колекції на фоні зруйнованої архітектури, індустріальних складів чи історичних локацій. В інші сезони його моделі дефілювали розкішними кімнатами Hôtel de Ville. Його улюбленою й незмінною декорацією були квіти — врешті, він відданий садівник. А одним із його найбільш пам’ятних шоу була вечеря, під час якої один довгий стіл перетворювався на подіум. Його шоу були особливими, тому що вони зверталися до емоцій. Він викликав у людини бажання носити його одяг. І найдивовижніше в тому, що таке бажання могло здійснитися. Одяг буде виготовлений. Вони були б у магазинах. А як ми знаємо, надто часто те, що ми бачимо на подіумах — ми бачимо вперше та востаннє.
Ван Нотен створив власний модний словник, який він використовував кожного сезону, щоб сказати щось особисте та характерне. Коли силуети змінювалися і з’являлися нові тенденції, Ван Нотен пристосовувався до них, але завжди в рамках своєї рідної мови. Його одяг не всипаний логотипом Dries Van Noten, але його одяг легко впізнати: за драпіруванням спідниці, тканиною піджака, сумішшю принтів або колірною палітрою. Він поєднує квіти, смужки та блискучі лелітки, його кольори завжди трохи каламутні, ніби вони постаріли на сонці чи в часі.
У моді люди люблять називати такі бренди, як Dior, Givenchy, Gucci або Chanel, застарілими брендами. Вони існують уже сто років, і хоча всі вони переживали свої злети та падіння, вони проіснували, зокрема, завдяки власним філософіям, які залишалися актуальними, а також завдяки менеджменту, який зміг адаптуватися до мінливих технологій, стилю життя та культурних цінностей. Починаючи з 1986 року, коли Ван Нотен запустив свій лейбл, індустрія моди спостерігала, як цей бренд пускає коріння в реальному часі.
Ван Нотен вийшов на модну сцену в складі групи молодих дизайнерів. Вони з’явилися, коли мода була зосереджена на великих плечах, пухких спідницях і вишуканих костюмах Джорджіо Армані. Їхня робота була менш формальною, дещо деконструйованою та більш особистою. Ван Нотен повільно створював свій бренд в епоху до того, як такі конгломерати, як LVMH і Kering, почали ковтати багатообіцяючі молоді бренди та талановитих молодих дизайнерів.
Він не намагався задовольнити всі смаки, а продовжував влаштовувати чотири подіумні шоу кожного року: два чоловічих і два жіночих. Ван Нотен не став жертвою ненаситних апетитів моди, які змушують дизайнерів створювати десятки колекцій на рік і влаштовувати феєрії по всьому світу. Він не стояв на місці – просто йшов вперед власним шляхом. Для дизайнера, чия велика майстерність полягає в певному сенсі безумному поєднанні безлічі кольорів і візерунків, він також розвинув талант спокійно та щасливо сказати: досить. Це дивовижна зваженість в такі ненаситні часи.
