Напередодні Дня Незалежності Vogue.ua публікує історії молодих українок та українців, які популяризують нашу культуру, науку, моду й спорт. Сміливі, амбітні і принципові — вони щодня творять нову історію країни і її майбутнє. Новому поколінню талантів присвячене наше літнє число. Нова героїня – гімнастка Вікторія Онопрієнко.
"Працелюбна, щира, чиста, емоційна, яскрава", – описує свою підопічну її зіркова тренерка Ірина Дерюгіна. Тендітна 19-річна Чемпіонка Європи з художньої гімнастики Вікторія Онопрієнко – на вигляд наче дитина. Але серед її здобутків – золота і дві срібні нагороди на чемпіонаті Європи та Кубку світу, бронзова – на Всесвітніх іграх, перемоги та першості безлічі Гран-прі.
Медаль, яку Віка здобула у Баку в травні 2023-го, стала першим індивідуальним золотом для України на чемпіонатах Європи з художньої гімнастики за останні 18 років. Дерюгіна, яка тренувала бронзових призерок Олімпіад Ганну Безсонову та Ганну Різатдінову, обіцяє: це лише початок.
Саме з Кубка Дерюгіної почалася історія Вікторії Онопрієнко – чотирирічною дівчинкою вона потрапила туди з батьками як глядачка. Майбутню чемпіонку настільки захопила краса художньої гімнастики, що вона брала шарфик, прив’язувала до олівця і робила власні "вправи зі стрічкою". "Я гімнастика", – смішно пояснювала вона. Вже за кілька днів батьки відвели Вікторію на перше тренування. Заповнюючи анкету, у віконці "Мета" зазначили: "Спорт найвищих досягнень". Врешті так і склалося.
Віка каже, що, окрім підтримки батьків та тренерів, їй завжди допомагав спортивний характер. Кожен її день починається о дев’ятій, на тренуванні. На розминку – хореографія або "американка" (партерна розминка). Потім – робота з предметом, прогони під музику. Перерва – і все наново. Вона відпрацьовує на повну силу кожну вправу, кожне завдання, кожен повтор: "Я чесна перед собою і перед своєю справою".
Ми розмовляємо на ранок після чергової страшної травневої ночі 2023-го, коли росіяни обстрілюють столицю. В будинку Віки немає укриття – доводиться ховатися в коридорі, за правилом двох стін. Звуки сирени та вибухів знов і знов повертають її у 24 лютого.
Тоді я зрозуміла свою місію: відстоювати Україну в спорті
Тоді вони з батьками десять днів просиділи в брудному підвалі, а потім пішки, з речами, кілька годин йшли до центру міста, щоб спробувати виїхати. Тато відправив своїх дівчат до Ужгорода – і пішов у ТрО, а вже за місяць підписав контракт із ЗСУ. Відтоді Віка бачила батька тричі, востаннє – на початку року, коли він приїхав на пару днів у відпустку. Наразі він у Бахмуті.
В Ужгороді, куди на початку вторгнення виїхала збірна, важко було налагодити звичний режим – у великій залі, де зазвичай проходять змагання, жили переселенці; тренувались у маленькій, яку ділили з дітьми з інших міст України. Коли лунали тривоги, ховалися. Якщо все було спокійно, збільшували час тренувань. А вже за два місяці Вікторія виступала на Кубку світу в Болгарії.
"То був найскладніший період у моєму житті: тато на фронті, сльози, переживання", – каже спортсменка. Коли здавалося, що гірше вже бути не може, прийшла страшна звістка: на фронті загинув двоюрідний брат Вікторії Сергій Краснов. Попри велику різницю у віці, вони були дуже близькі. "Постійно згадую, як влітку ми завжди збиралися родиною, як святкували його весілля і як я танцювала з ним".
Віка гірко переживала втрату. Проте вже після першого виходу на килим відчула неймовірну силу. "Тоді я зрозуміла свою місію: відстоювати Україну в спорті".
У травні 2023-го, за кілька днів до початку чемпіонату Європи, сталася нова втрата: на фронті загинув близький друг родини Онопрієнків, батьків побратим, відомий український хокеїст і тренер Олександр Хміль. Хтозна, як Вікторії вдалося зібратися знову. "Сильно підтримували тренери. Але передусім мотивував мій батько й українські воїни".
У 2024-му відбудеться літня Олімпіада в Парижі. Міжнародна федерація гімнастики вже збиралася повернути російських і білоруських спортсменів до участі у кваліфікації. Проте це питання відклали – завдяки позову Української федерації гімнастики до Спортивного арбітражного суду (CAS).
"Ми будемо боротися до кінця!" – палко каже Віка. Але, якщо юридичний шлях не дасть плодів, готова боротися на килимі. "Я не хочу перебувати з ними не те що в одному просторі, а й в одній країні. Але зараз дедалі частіше думаю: треба йти і доводити, що ми сильніші – як наші воїни йдуть і виборюють перемогу щодня".
Більше про молоде покоління українських талантів — дизайнерів, фотографів, моделей, артистів, спортсменів та науковців, за якими спостерігає весь світ, — читайте в літньому числі Vogue Ukraine Edition. Замовляйте в офіційному онлайн-магазині українського Vogue.
Текст: Альона Пономаренко
Фото: Vic Bakin
Стиль: Sasha Dudchenko
Зачіски та макіяж: Dima Grushkivskiy
