Варшава: історія відновлення міста, що надихає
Варшава – місто неймовірних людей, і було таким завжди. Під час Другої світової війни польська столиця зазнала найбільших руйнувань серед європейських міст — 84% будівель були знищені. Але завдяки її мешканцям місто зуміло повстати з руїн.
Варшава, 1945У світло-рожевому багатоквартирному будинку Яна Ласького, зведеному в 1911—1912 роках на площі Люблінської унії, важкі дерев’яні двері ведуть у розкішний внутрішній двір. Він освітлений старовинними кришталевими люстрами на довгих металевих підвісах, а на стінах висять чорно-білі світлини будинку 30-х. Галерея продовжується у парадному, і на кожному поверсі, коли підіймаєшся вгору мармуровими сходами. Ця ніжність варшав’ян до історії пояснюється просто й гірко: кам’яниця належить до тих 16% будівель, які вціліли після фашистських бомбардувань міста.
Варшава, яку за смак і стиль називали Північним Парижем, наприкінці Другої світової війни була стерта з лиця землі. Збитки були величезні, а тодішня влада почала справді думати про те, щоб перенести столицю Польщі в Лодзь, який через війну майже не постраждав. Що робити з Варшавою, було невідомо – залишити як є, як спогад про обличчя війни?
Варшава, 1946Та поки керівники міста все це обмірковували, люди, змучені війною, поверталися до своїх зруйнованих домівок і самотужки, цегла за цеглою, починали їх зводити. Ця віра в рідне місто надихала: з доброчинних організацій почали надходити кошти, і врешті-решт процес відновлення почався офіційно й триває досі.
Варшава відбудовувалася по ескізах, старих світлинах і просто з пам’яті – здається, увага до найдрібніших деталей, яку мали звичайні варшав’яни, вражала всіх, окрім самих містян. Завдяки їхній працьовитості й наполегливості з руїн повстало Середмістя – Ринкова площа, Королівський замок, Костел св. Мартіна, Базиліка мучеництва Івана Хрестителя, Костел Милостивої Божої Матері та інші кам’яниці, а згодом і вся столиця. У 1980 році історичний центр Варшави занесли до списку об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – він став наймолодшим старим містом Європи.
Варшава, 1985І хоча більшість головних пам’яток відновили, є ті, що досі чекають своєї черги. Серед них і Саксонський палац на площі маршала Юзефа Пілсудського — розкішна резиденція короля Авґуста II, що гідна Версалю. Сьогодні від неї залишилася лише частина аркади, де з 1925 року розміщується Могила невідомому солдатові і де цілодобово пильнує варта. Якщо ця реконструкція відбудеться, то стане таким самим грандіозним проєктом, як і відновлення столиці. У 2018-му президент Анджей Дуда підписав відповідний наказ, щоб зібрати комісію на вивчення цієї справи.
Саксонський палац у Варшаві, 1930-ті
Частина аркади, де розміщується Могила невідомому солдатовіТа якщо хочеться відчути довоєнний дух Варшави, то варто вирушити на лівий берег, у колоритний район Прага — житловий район і водночас музей просто неба. Він не такий вишуканий, як райони правого берега, життя тут просте й без прикрас, а нові гіпстерські квартали межують з автентичними будівлями початку XX століття — відновленими й осяяними, або занедбаними й порослими високою травою. Тут можна побачити залишки старої трамвайної колії та довоєнну бруківку. На вулиці Бжеській моторошно й цікаво водночас — цегла домів, які колись були дуже гарними, уся в щербинках від старості, деякі вікна забиті, а тиша наче натякає, що тут ніхто не живе і можна йти далі. Та коли зазирнути у внутрішній двір, там вирує життя: на підвіконнях розквітають азалії, на напівзруйнованому балконі сохне білизна, з вікон чути різкі голоси й розноситься запах їжі. І хоч який занедбаний двір, одне місце в ньому завжди буде зразковим — це маленькі каплички, які побожні поляки будували поруч із домом, щоб мати місце для молитов навіть під час бомбардувань. У них свіжі квіти, нові лампадки та мереживні рушники. Бо це місце, куди люди приходять віднайти шлях до перетворення, навіть якщо поки здається, що життя — суцільний хаос і руїни.
