Сара Бернар: життя та карʼєра легендарної французької акторки
Ексцентрична франузька акторка Сара Бернар ще за життя стала легендою. Вона спала в труні, тримала у своєму будинку екзотичних тварин, була дочкою куртизанки, але отримала пристойну освіту. Була знайома майже з усіма європейськими монархами, а ще захоплювалася скульптурою, живописом й обожнювала грати чоловічі ролі в театрі. У день народження зірки згадуємо її життєвий шлях.
Шлях зірки
Сара Бернар (справжнє ім’я – Розін Бернар) народилася 22 жовтня 1844 року в Парижі. Її мати була куртизанкою, а батько – офіцером французького флоту. До 5 років дівчинку виховувала годувальниця. Потім Розін вступила до пансіону пані Фрессар, а згодом у монастир Гран-Шан. Коли Бернар виповнилося 14 років, мати повернула її до Парижа та найняла вчительку. За порадою герцога де Морні дівчинка вступає до Паризької національної вищої консерваторії музики й танцю, де навчається під керівництвом Прово і Сансона.
Бернар дебютувала в театрі "Комеді Франсез", зігравши Іфігенію, у 1862-му. Перші ролі актриси були не дуже успішними, критики не оцінили її таланту, і незабаром Сара пішла з театру, присвятивши наступні кілька років подорожам. В результаті цих мандрів отримала розбите серце та маленького сина на руках.
Згодом вона повернулася на сцену, щоб утримувати себе і дитину, підписавши контракт з театром "Одеон". Саме там вона прийшла до амплуа виконавиці серйозних класичних образів: Корделії, Дездемони, Андромахи, Федри. Віктор Гюґо був зачарований її талантом і після однієї з вистав підійшов до актриси, щоби сказати: "Мадам! Ви були чарівні у своїй величі. Ви схвилювали мене, старого бійця. Я заплакав. Дарую Вам сльозу, яку Ви вивергнули з моїх грудей, і схиляюся перед Вами".
Ходило безліч чуток про те, що Бернар підкорила серця всіх лідерів європейських держав. Сама вона, втім, не коментувала плітки. Відомо, що актриса підтримувала стосунки з принцом Вельським, згодом королем Едуардом VII. Король Данії Крістіан подарував їй яхту, а герцог Фредерік – родовий маєток.
Доброта і щедрість душі були властиві Сарі, незалежно від того, скільки в неї було грошей. В одну з холодних зим акторка витратила останні пару тисяч франків, щоби купити хліба для міських пташок. Під час Французько-Прусської війни вона перетворила театр "Одеон" на військовий госпіталь для солдатів, які захищали столицю в облозі. На її прохання багаті покровителі жертвували ресурси для госпіталю, а вона допомагала, працюючи медсестрою.
У 1880 році Сара Бернар організовує власну театральну трупу, з якою вирушає в турне Данією, Англією та США. Кожну постановку і виступ Бернар супроводжував успіх, вона швидко стала заможною жінкою. В Америці за 7 місяців трупа відіграла 156 спектаклів, представивши 8 п’єс: "Ернані", "Федра", "Андієнн Лекувре", "Фруфру", "Дама з камеліями", "Сфінкс", "Іноземка" і "Принцеса Георгія". Під час перебування в США Бернар знайомиться з Томасом Едісоном, який записав її голос на фонограф. Після грандіозного туру Америкою Бернар гастролює Європою і навіть навідується в Одесу.
Однак весь цей час актриса прагнула не тільки організувати успішну трупу з численними гастролями, а й заснувати власний театр. І це трапилось у 1893 році, коли Бернар придбала театр "Ренесанс", а 1898 року — театр на площі Шатле, якому дала назву "Театр Сари Бернар".
Уже в 1900 році, на греблі моди, Сара Бернар знімається в німому кіно, граючи Гамлета. У 1905 році Бернар поставила "Есфір", де всі ролі виконували жінки, а вона сама грала царя Ассуера.
У 1915 Сарі ампутують ногу через отриману травму на сцені, але це не завадить їй грати надалі, зокрема, для військових на фронті Першої світової війни. Замість цілих ролей акторка обирала окремі сцени, віртуозно представляючи своїх героїнь, та змушувала публіку вкотре захоплюватися її талантом.
Востаннє зірка вийшла на сцену 1922 року у постановці "Слава" Едмона Ростана.
Альфонс Муха та Сара Бернар
У кар'єрі Альфонса Мухи важливу роль відіграла саме легендарна акторка. На межі століть, точніше у 1894 році, Муха жив у Парижі, працював у друкарні, де йому сказали, що актриса Сара Бернар потребує афіші для спектаклю "Жисмонда". Муха цю афішу написав. Директор друкарні афішу не оцінив, а Сара Бернар була в захваті.
То був новаторський плакат: Муха вигадав спосіб друку двометрової вузької афіші. Вона розміщувалася на вулицях на рівні з перехожими так, що персонажі афіші буквально проникали у їхнє життя.
Згодом почалося справжнє божевілля навколо цього художника. Легенда свідчить, що для того, аби роздобути бажану афішу, шанувальники Мухи крали афіші ночами або підкуповували працівників друкарні.
Після приголомшливого успіху афіші "Жисмонди", Сара Бернар уклала з Мухою контракт на 6 років, згідно з яким художник створював не лише афіші, а й ескізи костюмів, ювелірних прикрас, декорацій до спектаклів за участю актриси.
Оскар Вайлд у світлі актриси
У 1879 року Сара Бернар розпочинає гастролі з "Комеді Франсез" в Лондоні. Зустрічаючи корабель, на якому актриса прибула в Англію, Оскар Вайлд кинув до її ніг пишний букет білих лілій. Поки Сара підкорювала англійську столицю, Оскар організовував для неї прийоми і вечері: складав списки гостей, розсилав запрошення, придумував розваги, знайомив з художниками і поетами. Так і він був у центрі подій. Після її тріумфального виступу, Вайлд присвятив актрисі сонет.
У 1891 році Оскар Вайлд написав "Саломею" французькою мовою. До постановки її почали готувати у Лондоні в червні 1892 року. Головну роль мала виконувати божественна Сара Бернар. Однак цензура скасувала виставу на підставі того, що в ній було зображено біблійних персонажів. Вайлд, певна річ, дуже засмутився.
Сара Бернар в Одесі
Ажіотаж перед її прибуттям панував неабиякий. Одна з причин – чутки про зв’язок французької акторки з одеським міським головою Григорієм Маразлі. І плітки були небезпідставними. Маразлі в 1858-1863 роках мешкав у Парижі, де й познайомився з молодою Сарою Бернар. Є версія, ніби дебют актриси на сцені "Комеді Франсез", де 11 серпня 1862 року вона зіграла Іфігенію, взагалі міг не відбутися, якби не допомога Маразлі. У будь-якому разі, в біографії актриси, виданій у Франції в 1880-х роках, прямо вказувалося, що "багатий одеський грек" бував у неї і надавав їй своє заступництво. І одеські гастролі Бернар відбулися саме з ініціативи міського голови. Також значну роль зіграла блискуча рекламна кампанія, організована імпресаріо актриси Шюрманом. "Новий Наполеон у спідниці завойовує планету" – під таким девізом пройшли гастролі загальновизнаної суперзірки світового театру.
Текст: Оксана Багрій
