Герої вмирають: співачка СТАСІК присвятила пісню тим, хто гине на війні
СТАСІК (Анастасія Шевченко) презентує нову роботу "Герої вмирають". Кожна пісня артистки — це гостре соціальне висловлювання на важливу тему. Сьогодні СТАСІК говорить про те, що попри наші спроби закрити на це очі, герої, на жаль, вмирають. Ця робота присвячена пам’яті Романа Ратушного, а також кожної та кожного з ваших близьких, хто загинув на цій війні.
"Герої не вмирають" — ця фраза набула сталості з початку російсько-української війни. Вона мала підтримувати бойовий дух та нагадувати про присутність полеглих у наших серцях, в нашій памʼяті.
Але ми маємо дивитися правді в очі. В реальності герої помирають. Цієї конкретної людини, або іншої, більше не існує, на її місці буде лише чорна порожнеча. Тому гасло має лишатися гаслом, але ми завжди повинні тримати на умі, що герої вмирають, і вони помирають за нас. Тож на нас тепер лежить обовʼязок жити достойно і боротися з ворогом так, як боролись заради нас", — говорить СТАСІК.
Це сповнене символізмом відео було створене творчим тандемом — режисеркою Анною Бурячковою та операторкою Лєною Чеховською. В його основу закладена трансформація давньогрецького міфу про Харона, що перевозить померлих через річку Стікс. Анастасія Шевченко виступила в ролі міфічної персонажки, а в ролі померлих — побратими співачки, з якими вона перетиналась під час війни. Човен навмисно старий на вигляд, адже він перевозить померлих з початку війни, яка триває не рік, не 8 років, а багато сторіч. Всі герої без одягу, бо ми всі приходимо в це життя та йдемо з нього оголеними. Човен пливе по "річці" з вугілля, що є відсиланням до роботи "Колискова для ворога" та "Через хміль" і нагадує про регіони, які першими взяли на себе удар ворога.
"Для мене ця робота — надважлива й особиста водночас. У відео багато аспектів — від вже тривалої та завжди влучної співпраці з Настею, до тих важливих метаповідомлень, які ми закладали в реалізацію цього проєкту, — каже режисерка Анна Бурячкова. — Для мене гасло "Герої не вмирають" наче замовчує проблему, не дає людям можливості відгорювати за полеглими, відправляє їх у лімб, з якого немає виходу. На мій погляд, ми всі маємо пам'ятати про те, якою ціною виборюється кожен сантиметр нашої землі, та скільки порожнечі й горя залишається після тих, хто йде назавжди, або отримує на полі боя поранення, що змінюють їхні життя. Пам'ятати, щоб продовжувати боротьбу, шануючи наших героїв".
Героями відео стали:
- Ірина Токарчук, позивний Дарина, 31 рік, лікарка-хірургиня. В 2014 році воювала в Правому Секторі, зараз — знову на фронті в підрозділі ДШВ.
- Ольга Бенда, позивний Білосніжка, 31 рік, бойова кухарка. Воювала у складі 72 ОМБр з 2016 року. У 2017 отримала поранення. На цей час виховує двох синів.
- Марія Щанкіна, позивний Вета, 51 рік, бойова медикиня, інструкторка з тактичної медицини. Воювала у 2016-2020 роках. Зараз викладає такмед для військових.
- Михайло Бурмістренко, позивний Френк, 37 років. Воював у 2014-2015 роках, зараз — знову на фронті.
- Вадим Адамов, позивний Відьмак. 19 років. До 24.02.22 — режисер і активіст, з початку повномасштабного вторгнення — командир мінометного розрахунку. Наразі аеророзвідник.
- Олександр Будько, позивний Терен, 27 років. Воював в батальйоні Карпатська Січ, зараз пише книгу та займається громадською діяльністю.
- Ашот Галстян, позивний Джан, 30 років. Водій-санітар медевака, напарник Анастасії Шевченко.
