Сьогодні, 4 березня, виповнюється 75 років від дня народження легендарного композитора Володимира Івасюка, автора найвідомішої української пісні про кохання — "Червона рута". У день народження композитора публікуємо рідкісні кадри з життя Володимира Івасюка з особистих архівів сестер — Галини Івасюк-Криси й Оксани Івасюк — та Чернівецького обласного меморіального музею Володимира Івасюка.
Композитор, поет, співак, один із засновників української естрадної музики — ми завдячуємо Володимиру Івасюкові піснями, які сьогодні знає та співає вся Україна. Спадщина композитора залишається великим джерелом натхнення для нових поколінь: його гіти переспівають сучасні молоді музиканти, разом з тим надбання Івасюка виходить далеко за межі музики. Так, ще 2021 року, український бренд JUL випустив колекцію-присвяту "Червоній Руті", а 2023 року в колаборації з етнографічним візуальним щоденником Ukrainian Folks представив повноцінну колекцію, присвячену найвідоміший українській пісні про кохання, основним елементом якої стала власне червона рута, яку інтерпретувала художниця Олександра Плавинська.
У цій добірці ми публікуємо рідкісні кадри композитора, надані його молодшою сестрою Оксаною Івасюк — культурологинею, доценткою кафедри сучасної літератури Чернівецького університету. Спеціально для Vogue.ua Оксана Івасюк також ділиться спогадами про свого брата:
"Володимира відзначав великий оптимізм і цілеспрямованість у праці. Він завжди доводив до кінця всі справи, а всі його задуми здійснювалися. Володя не вмів балагурити, обіцяти те, що він не міг зробити. Він був дуже слівний, тобто обов’язковий. Дотримувався слова. Мені завжди подобалася в ньому сміливість. Ще в юному віці він сам їздив до Києва і працював із оркестром, їздив у Таллін. Він був агресивним у просуванні української пісні, а міг би в цей час розважатися. Проте він усе ж таки любив інтелектуальний відпочинок для натхнення.
Часто бачу кліпи-спогади з дитинства. Він дуже любив фотографувати, особливо мою сестру Галину і батька з мамою, звичайно. Володя добре планував фотосесії, розповідав, як правильно тримати квітку в руках, де стояти. Дуже важливим було особливе серйозне налаштування, а не пустощі в кадрі. Тут він був дуже вимогливий.
Його творчість виходила у радянські лихі часи за межі дозволеного кліше колоніального композитора. Тішить, коли молоді музиканти мають бажання співати Володини пісні по-своєму, загалом популярність серед молоді зворушує. І тішить не лише як його сестру, а й як культуролога. Володя у своїй творчості, до речі, хотів робити те ж саме. Тепер він працює на нове покоління, так само, як на нього працювали покоління, які не встигли цілком розквітнути, які були або задушені, або сиділи у ГУЛАГах і на Соловках".
Фото надані Оксаною Івасюк