Як інклюзивна пекарня Good Bread from Good People пече безкоштовний хліб для ЗСУ та прифронтових міст
"Хороший хліб від добрих людей" — так перекладається з англійської назва київського проєкту Good Bread from Good People, що об’єднав інклюзивну пекарню й соціальну ініціативу для людей з ментальними особливостями. За п’ять років існування маленьке виробництво, на якому випікали один вид кексу, перетворилося на флагман соціального підприємництва в Україні — тут не просто дають роботу людям з ментальною інвалідністю, а змінюють їхнє життя на краще.
На початку минулого року в Good Bread діяли виробництва у Вінниці й Ужгороді, власний онлайн-магазин і сервіс доставляння. У компанії йшли до того, аби в кожному маленькому місті чи обласному центрі з’явилася своя інклюзивна пекарня. Однак із початком війни все змінилося за один день. Good Bread припинив комерційну діяльність: уже понад рік у київському цеху печуть безкоштовний хліб для Харкова, Херсона, Донбасу й інших українських регіонів.
Засновникові проєкту, киянину Владиславу Малащенку — 27 років. Після школи він подався до театрального коледжу, три роки працював у театрі. Паралельно навчався в академії лікувальної педагогіки, працював із дітьми з особливостями розвитку. "Мною завжди керувало відчуття справедливості, — каже Владислав. — Я бачив людей з інвалідністю з юного віку, і мене обурювало як упереджене ставлення суспільства до них, так і те, що вони не можуть жити повноцінним життям. Тому мені захотілося створити місце, де ці люди могли б почуватися максимально комфортно".
Шість років тому він відкрив пекарню Good Bread зі сприятливими умовами для соціальної терапії. Тут працюють люди з психічними розладами, розумовою відсталістю, аутизмом, затримкою психічного розвитку. Наймолодшому члену команди — 20 років, найстаршому — 50. Педагогічний досвід дав Малащенку розуміння, як працювати з людьми з ментальними особливостями, які методи застосовувати, як визначати їхній прогрес. Тут до всіх ставляться однаково: жодної дискримінації, панівна толерантність. Хліб Влад, до речі, ніколи доти не пік — рецепт першого бананового кексу знайшов у пінтересті.
Від початку повномасштабного вторгнення втрата роботи та скорочення штату стали глобальною проблемою в усій країні. Good Bread вдалося зберегти команду: нині в пекарні 23 робітники, а всього у проєкті задіяні 33 людини — і це одне з найголовніших досягнень. Інше — хліб віддають безоплатно. Зараз пекарня функціонує радше як громадська організація: її життєздатність залежить виключно від приватних донатів. Однак через рік волонтерської роботи Good Bread планує відновити продажі кексів, аби мати змогу підтримувати команду й пекти безкоштовний хліб далі.
Завдяки спільним зусиллям працівників і волонтерів у Good Bread щодня випікають 1500–2000 хлібин. Від березня минулого року пекарня виготовила понад 300 тисяч буханців — їх передають ТрО, ЗСУ й цивільним, які того потребують. Більшу частину хліба доставляють волонтери, однак іноді Влад із командою самі везуть його в деокуповані та прифронтові села й міста.
"На початку в нас навіть були волонтери, які заїжджали до окупованих Ірпеня та Бучі. Я досі не розумію, як вони перебиралися з коробками через річку", — розповідає Малащенко. За кілька днів після деокупації Київщини працівники Good Bread поїхали в Макарівський район. Потім почали возити хліб на Чернігівщину, Харківщину та на Донбас — в Ізюм, Лиман, Бахмут.
"Найстрашніша поїздка була в Забахмутку. Якщо в центрі Бахмута тоді було чутно постріли, то в цьому мікрорайоні снаряди пролітали над головою, і десь поряд пробігали російські військові. Такі поїздки змушують тебе жити по-новому. Там все чорно-біле: ти або помреш, або ні. Влучить снаряд або ні. Там багато вбитих, що просто лежать на вулицях. Зовсім інша реальність, геть не така, що в ній живемо в Києві. І люди справді потребують допомоги".
Влад розуміє, що навіть після перемоги його команда працюватиме в понаднормовому режимі не менше року. Тому що в Новоселівці, яка лише за десять кілометрів від Чернігова, досі потрібен хліб. Всі у світі знають про Ірпінь і Бучу та їздять туди з гуманітарною допомогою, але мало хто думає про Андріївку за Макаровом, Оскіл, Савинці та сотні інших понівечених війною деокупованих сіл.
"У нас на виробництві кожен свідомий, задля чого ми працюємо, — розповідає Влад. — Люди з інвалідністю, може, не вповні осягають, що таке війна, але добре розуміють, що таке голод. У цьому весь сенс — годувати людей. Тому що ми можемо це робити. Я сподіваюся, незабаром пекарня стане більшою, і ми масштабуємо нашу допомогу. Однак понад усе я чекаю на момент, коли мені в котрійсь із поїздок скажуть: "Хліб тут більше не потрібен, він і так є".
Фото: Vic Bakin
Текст: Марина Шулікіна
